АНОНС: Лекція "Микола Битинський - геральдмейстер Української Революції 1917—1921 років"

До 125-ліття від дня народження Миколи Битинського в Музеї Української революції 1917—1921 років поговорять про значення його постаті на тлі геральдичних і векселоголічних здобутків Української революції 1917—1921 років.

Микола Битинський встиг повоювати в Армії УНР, по тому брав участь в боях під Замостям 1920 року, перебував у таборах інтернованих, жив у Празі, займався питаннями української геральдики, вексилології, уніформістики, редагував кілька часописів, писав вірші (як більшість українців), оформлював різноманітні видання, проектував нагороди, прапори, печатки, герби, надгробки, малював ікони, випускав листівки і т. п.

 


У 1930-х роках Битинський кілька років працював над таблицями українських військових одностроїв, укладав проекти великого, середнього, малого герба України. Він був одним із засновників Родовідної установи. По смерті директора Українського військово-історичного музею Михайла Садовського, очолив цю установу.

З біографією ювілянта ознайомить директор Музею Укранської революці 1917-1921 років Олександр Кучерук, а заступник головного редактора видавництва "Родовід" Богдан Завітій окреслить значення постаті Миколи Битинського на тлі геральдичних і векселоголічних здобутків Української революції 1917—1921 років.


11 вересня, вівторок, 16.00 

Місце: Музей Укранської революції 1917-1921 років (Київ, вул. Володимирська, 57).

Вхід вільний.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.