Мавзолей Котовського на Одещині розбирають. ФОТО

19 вересня в м. Подільську Одеської області почалися демонтажні роботи над мавзолеєм комуністичного діяча Григорію Котовському, на честь якого раніше називалося місто.

Про це повідомляє одеський сайт 048.ua з посиланням на мерію Подільська.

Зі стели склепу почали демонтувати личкувальні гранітні плити. Згідно з рішенням міськради, останки Котовського мали перепоховати на кладовищі ще два роки тому, проте досі це рішення не виконане. Сам об’єкт давно перебуває в аварійному стані.

 

Склеп-могила Котовського підлягає демонтажу в рамках виконання закону "Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного режиму".

 

ДОВІДКА:

Григорій Котовський (1881—1925) — грабіжник, революційний діяч і радянський воєначальник. У часи Російської імперії певний час очолював бойову групу Партії соціалістів-революціонерів, проте невдовзі розірвав з нею стосунки й займався грабіжництвом на чолі власної банди. Двічі засуджувався до каторжних робіт, зокрема вдруге — довічно.

Вийшов на волю після Лютневої революції 1917 року, приєднався до Партії лівих есерів. З 1918 року долучився до більшовицької партії, командував Тираспольським червоним загоном, грабував фінансові установи білої Добровольчої армії.

У 1919—1922 роках — командир кавалерійських бригади, дивізії, корпусу в Червоній армії, воював проти українських військ, білих на Кавказі, на польському фронті. Брав участь у придушенні селянських повстань в Україні.

Після Громадянської війни в Росії — на високих державних посадах. Загинув за нез’ясованих обставин. Тіло Котовського забальзамували й покали в мавзолей у м. Бірзула (нині Подільськ), яке в 1935—2016 роках називалося Котовськом.

Радянська пропаганда оспівувала Котовського як "героя Громадянської війни".

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".