"Як чекісти стежили за Радіо Свобода" — відтепер документи КГБ доступні онлайн

30 років спостереження, перехоплення, "гебешного" моніторингу висвітлені в 47-ми повідомлення КГБ до партійного керівництва, які сьогодні оприлюднили Центр досліджень визвольного руху, Архів СБУ та українська редакція Радіо Свобода.

"Радіостанція "Свобода" передала українською мовою про те, що...", "Комітет держбезпеки оперативним шляхом отримав документальні дані про спрямування програм радіостанції "Свобода" на найближчий час ...", "Відповідно до документальних даних, отриманих оперативним шляхом, радіостанція "Свобода" в програмах з української тематики приділятиме увагу ...", — так починалися десятки "цілком таємних" доповідних КҐБ до партійного керівництва.

Центр досліджень визвольного руху спільно з Галузевим державним архівом СБУ та українською редакцією Радіо Свобода публікує спецповідомлення КҐБ про стеження за радіостанцією впродовж 30 років.

 Інформаційне повідомлення голови КГБ при РМ УРСР Віталія Нікітченка до ЦК КПУ щодо інформувань радіостанцій "Свобода" і "Голос Америки" про підсумки проведення Світового конгресу вільних українців у м. Нью-Йорку.

Перші інформаційні чи спецповідомлення чекістів стосовно Радіо Свобода з’являються у 1960-х, а останні на початку 1991 року. Доповідали навіть тодішньому голові Верховної Ради УРСР, а згодом першому президенту України Леоніду Кравчуку.

"Якщо б підняти весь масив згадок про Радіо Свобода, що є в матеріалах КҐБ, то можна було б захистити  не одну докторську дисертацію. Сьогодні ми публікуємо документи про те, як радянська спецслужба доповідала керівництву партії", — каже керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху Володимир Бірчак.

 Продовження інформаційного повідомлення голови КГБ при РМ УРСР Нікітченка щодо інформувань радіостанцій "Свобода" і "Голос Америки" про підсумки проведення Світового конгресу вільних українців у м. Нью-Йорку

"Чому КГБ так прискіпливо стежив за цим радіо? Бо Радіо Свобода повідомляло якраз про несвободу у самому Союзі. Якщо в 30-х роках інформація про Голодомор та масові репресії потрапляла на Захід у дипломатичних звітах чи від розвідників, то після смерті Сталіна вже журналісти розповідали світові про злочини СРСР. І таким чином ставали справді поперек горла радянській системі та її спецслужбі.

Коли в ефірі Свободи говорили про злочини "совєтів", КГБ одразу починав контрзаходи: дискредитацію самої радіостанції або її окремих представників", — продовжує Бірчак.

Відомості про репресії українських дисидентів, життя діаспори, порушення прав та свобод людини в СРСР, переслідування релігійних громад та навіть передруки цілих радіоефірів можна знайти в оприлюднених документах на сайті Електронного архіву визвольного руху.

 Остання сторінка інформаційного повідомлення голови КГБ при РМ УРСР Нікітченка щодо інформувань радіостанцій "Свобода" і "Голос Америки" про підсумки проведення Світового конгресу вільних українців у м. Нью-Йорку

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізується Центром досліджень визвольного руху спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 24 500 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Підготовка та публікація онлайн-колекції "Як КГБ стежив за Радіо Свобода" з Галузевого державного архіву СБУ стала можливою завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні, програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КГБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа. Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

 

 

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»