"Нові світи" Леся Курбаса можна побачити в "Мистецькому Арсеналі"

У "Мистецькому арсеналі" діє виставка "КУРБАС: НОВІ СВІТИ" — мистецький проект, що досліджує новації режисера Леся Курбаса.

Про це "Історичній правді" повідомили організатори виставки.

Виставка складається з двох частин. Перша присвячена експериментальній творчості Леся Курбаса й Мистецького об’єднання "Березіль" у Києві 1922—1926 роках.

У другій частині йдеться про вистави, створені в Харківському державному театрі "Березіль", де Курбас працював у 1926—1933 роках.

У київській частині виставки увагу зосереджено на трьох виставах, у яких режисер звертається до фундаментальних питань світового театру. У новаторській постановці "Ґаз" Ґеорґа Кайзера (1923) рухи акторів використовуються для відтворення на сцені вибуху на фабриці.

У постановці "Джиммі Гіґґінз" (1923) аби представити думки персонажа, режисер поєднує дію на кіноекрані та на сцені. Експерименти Курбаса з кіно належать до найцікавіших ранніх застосувань мультимедіа в світовому театрі. У "Макбеті" Шекспіра (1924) за задумом Курбаса актори перевтілюються в "образ" просто перед глядачами.

У харківській частині виставки йдеться про три вистави "Березоля". У постановці "Народний Малахій" Миколи Куліша (1928) головним елементом стає особлива музичність мови вистави. Мюзикл "Алло на хвилі 477!" показує Харків у контексті тогочасних найновіших європейських трендів. Це перше джаз-ревю в Україні.

  Фото: Василь Артюшенко, "Дзеркало тижня"

Третю виставу — комедію Миколи Куліша "Мина Мазайло" (1929) про сучасних харків’ян — Курбас "розміщує" у космічних конструкціях Меллера. Таке режисерське рішення поєднує час - де минуле і майбутнє впливають на сучасність.

1923 року Мистецьке об‘єднання "Березіль" започаткувало Театральний музей для збереження пам’яті про історію українського театру та фіксації розвитку сучасного театру. Коли в 1926 році "Березіль" переїхав до Харкова, Театральний музей в Києві став самостійною установою.

Саме колекцію Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, яка є найбільшим в Україні зібранням пам’яток про діяльність "Березоля", покладено в основу експозиції "КУРБАС: НОВІ СВІТИ". Це оригінальний макет сценографії, костюми, ескізи, афіші, режисерські рукописи та документальні фотографії.

Під час виставки вперше представили партитуру джаз-ревю "Алло на хвилі 477!", яка зберігається у музеї Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Це дає можливість відтворити музику до першого українського мюзикла.

 Фото: Василь Артюшенко, "Дзеркало тижня"

Відвідувач матиме рідкісну можливість прослухати аудіо-запис першої дії вистави "Народний Малахій" у виконанні Йосипа Гірняка, який у 1928 р. був головним актором цієї постановки. Запис здійснений у 1960-х роках у Нью-Йорку.

Куратори проекту:

- Вірляна Ткач, театральна режисер, письменниця, керівниця Ярої мистецької групи;

- Тетяна Руденко, головний зберігач Музею театрального, музичного та кіномистецтва України;

- Вальдемарт Клюзко, художник, куратор мистецьких проектів.

Виставка "КУРБАС: НОВІ СВІТИ" триватиме з 17 жовтня по 2 грудня 2018 року.

Організатори проекту: Мистецький арсенал, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України та Яра мистецька група (Нью-Йорк)

Вартість квитків: повний 80 гривень, пільговий 40 гривень, сімейний 160 гривень.

Безкоштовний вхід: дітям до 12 років, особам з інвалідністю 1-2 групи, військовослужбовцям строкової служби, учасникам АТО, музейним працівникам (за наявності посвідчення).

ДОВІДКА:

Лесь Курбас — український театральний режисер-новатор, який у 1920-х роках працював у Києві та Харкові й своїми експериментальними виставами змінив уявлення про театр.

Він створював на сцені нові світи, які давали можливість глядачам ясно побачити багатошаровість сучасності, переосмислити минуле та уявити майбутнє.

Репресований комуністичним режимом, розстріляний в урочищі Сандармох у 1937 року.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?