«100 років сусідства»: у Києві відкрилась виставка, присвячена україно-польським стосункам. ФОТО

В історії України та Польщі, особливо за останні 100 років, можна простежити багато паралелей. Обидві країни від початку ХХ століття пережили визволення від імперського поневолення та відродження своєї національної держави, відчули на собі гніт нацистського та комуністичного тоталітаризмів, і, врешті, святкували повторне відновлення державності після краху комунізму.

Нова фотодокументальна виставка "100 років сусідства: Україна і Польща", яку підготував Український інститут національної пам’яті, дозволяє по-новому подивитися на стосунки наших держав, звільнивши їх від зайвих емоцій та історичних міфів. Виставка відкрилася 1 листопада у столиці на Хрещатику, біля Головпоштамту.

 

"Українсько-польські стосунки знають і випадки тісної співпраці, яка будувалася на засадах взаємної користі для обох народів. І ця виставка, яку ми сьогодні презентуємо – яскраве тому підтвердження.

Вона демонструє, наскільки паралельними були у багатьох випадках історичні процеси в Україні і в Польщі за ці сто років. І змушує замислитися над тим, якими їм бути в майбутньому.

Як на мене, оптимальною є формула, запропонована іще в 70-х роках головним редактором культового часопису "Культура" Єжи Ґєдройцем: "Прощаємо і просимо вибачення".

Шлях взаємних претензій та амбіцій – це шлях в нікуди. Давайте залишимо наше минуле історикам, а спробуємо будувати наші стосунки на тому, що може принести максимальну користь нашим народам нині", - наголосив, відкриваючи виставку, Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.

 Олесь Шевченко, Павло Розенко, Ярослав Файзулін

Фото: УІНП

Виставка складається із 20 банерів, присвячених ключовим етапам українсько-польських стосунків, починаючи від Першої світової і до сьогодення, демонструючи історичні паралелі.

Зокрема, цікавим є порівняння Українських січових стрільців та Польських легіонів Пілсудського, польського підпілля 1920-30-х років з українським, діяльності Армії Галлера та сірожупанників/синьожупанників, процесів, які супроводжували звільнення від комуністичного рабства та відродження національної держави кінця 1980-х, початку 1990-х років в обох державах.

Історичні переплетення можна простежити не лише через історичні події, але й через долі окремих особистостей, іноді навіть із однієї родини. Яскравий приклад останнього – брати Андрей та Станіслав Шептицькі, один із яких був очільником Української греко-католицької церкви, а інший – відомим польським генералом, міністром оборони Польщі.

"Ця виставка – не історія сусідства двох держав, а фрагменти, через які прозирає історія, це співставлення і протиставлення, яке ілюструє нашу близькість (навіть на рівні родин) та подібність, але й окремість та самобутність.

Виставка представлена різними сторінками, за нами ж вибір, яким ми бачимо наше сусідство сьогодні, яким воно постане у майбутньому", - говорить одна з авторок виставки, історик Вікторія Яременко.

Андрій Когут, Вікторія Яременко, Олесь Шевченко, Павло Розенко, Володимир В'ятрович 

Фото: УІНП

Уся виставка побудована на документальних матеріалах. У виставці використані фото та документи з архівів Музею Української революції 1917-1921 років, Центру досліджень визвольного руху, Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили", Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного історичного архіву України у м. Львові, Instytut Pamieci Narodowei, Narodowe Archiwum Cyfrowe, а також особистих архівів Віталія Скальського, Ярослава Тинченка, Дмитра Понамарчука, Богуміли Бердиховської та Юрія Гаврилюка.

"Архівні документи комуністичних спецслужб є важливою основою для експозиції, оскільки передають всю палітру стосунків між обома народами. Вони наочно демонструють, як більшовики використовували брак порозуміння між українцями та поляками для розпалювання ворожнечі. Як наслідок, обидва народи стали жертвами комуністичного режиму", - переконаний директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут.

 Фото: УІНП

На відкритті виставки був присутній і один із героїв виставки, учасник Установчого з’їзду Народного руху України та голова ветеранського об’єднання "Українська Гельсінська спілка" Олесь Шевченко.

"Українська Гельсінська спілка з кінця 1980-х співпрацювала із польською "Солідарністю". Особливо тісні контакти у нас були із їхнім підпіллям, "Солідарністю Волчонца". До нас приїжджали відомі польські підпільники Пйотр Глебович та Ядвіга Хмельовська.

Вони нам допомагали технікою, літературою, друком листівок. Ми відправляли в Польщу наших студентів, які вчилися працювати на копіювальних апаратах, які у нас були тоді вновинку.

У 1990 році ми створили у Варшаві Міжнародний координаційний центр Варшава-90, куди входили представники національно-визвольних рухів багатьох країн із так званого радянського соціалістичного табору. Від України туди входили я і Діана Дідочко з Івано-Франківська", - згадував пан Шевченко.

Павло Розенко, Володимир В'ятрович, Любов Крупник

Фото: УІНП

 

Виставка "100 років сусідства: Україна і Польща" дозволяє глибше зрозуміти причини та наслідки історичних процесів, які пережили обидві країни.

"Цьогоріч Україна і Польща відзначають століття відновлення незалежних держав. Наші народи пройшли схожий історичний шлях і це має сприяти порозумінню між нами сьогодні.

Минуле українців та поляків здатне запропонувати нинішньому дню всю палітру відносин – від завзятого протистояння то плідної співпраці. Саме про це різне минуле і розповідає наша виставка.

Що саме з цього плекати як елемент спільної пам’яті для майбутнього вирішуємо ми. І саме ми, а не діячі минулого, відповідальні за цей вибір", - зазначає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Виставка демонструватиметься до кінця року.

Автори виставки: історики Володимир В'ятрович, Ярослав Файзулін, Вікторія Яременко, Сергій Рябенко, Максим Майоров, Любов Крупник, Віталій Бака, картограф Дмитро Вортман.

Інформаційні партнери: Укрінформ, Громадське радіо, Главком, Україна молода, Новинарня

Історія між травами забуття: могила богданівців на Замковій

Могила на Замковій урочисто розпочала довгий шерег могил Української революції (могили «крутян», могила козаків, розстріляних чекістами під Базаром, відомі і невідомі могили повстанців). Проте тоді всім, як і на Майдані у січні-лютому 2014-го, хотілося вірити, що ті перші жертви будуть і останніми. Тому і прийшов на цей похорон увесь український Київ…

Світлана Алексієвич: "Народ не рефлексує - ані про війну, ані про ҐУЛАҐ"

Розмова про "бандерівське" молоко, її земляків, "червону людину" і... Путіна. "Відчуття трагічні: щось насувається, і протистояти ми не в змозі".

Роми. Ті, що пройшли крізь Голокост

В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти за кілька годин знищили в газових камерах 3,5 тисячі ув’язнених ромів. Тільки у цьому таборі за роки війни було знищено більш 20 тисяч ромів з 14 країн Європи. Рішенням конференції найбільших ромських організацій світу цей день оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв геноциду ромів. В Україні цю дату офіційно встановлено постановою Верховної Ради в 2004 році.

Леся Бондарук: «Справа Юрія Дмитрієва не в обвинуваченні, а в замовленні проти нього…»

«Правда – найдієвіший спосіб проти брехні та беззаконня. Безсовісність Кремля сягає свого апогею. Безсовісно і безцеремонно вони проводять попередню імперську політику, намагаються з «гебешною удалью» викручувати руки новим незалежним державам. Мені соромно… А всередині Росії вирощується новий культ – Путінсько-поліцейський. Гебісти та інші силовики обнагліли вище можливого. Знову починається гонка озброєння, починаються шпигунські процеси… У країні нагнітається істерія «екстремізму», під цю дудку відбуваються найпідліші речі…»