Спецпроект

79% українців вважають Голодомор геноцидом. ІНФОГРАФІКА

Переважна більшість дорослих громадян України згодні з тим, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу і що його організаторами були Йосип Сталін та все центральне керівництво СРСР.

Про це йдеться в дослідженні Соціологічної групи "Рейтинг", проведеному впродовж 20—29 жовтня цього року. Геноцидом Голодомор вважає 79% українців, причому мешканці сіл, молодші та україномовні респонденти так вважають частіше за інших.

Проти 2010 року кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом українського народу збільшилася на третину.

Твердження про Голодомор як геноцид поділяє  абсолютна більшість жителів Заходу та Центру країни (92% та 83% відповідно), та відносна більшість Півдня та Сходу (69% та 67%)

Головними винуватцями геноциду опитані вважають Йосипа Сталіна (47%), центральне керівництво СРСР (39%), органи держбезпеки ГПУ—НКВД (28%), а також вище керівництво Української СРР (23%).

Провину на "куркулів" (заможних селян) та природні умови поклали відповідно 3% і 5%.

 Респонденти мали змогу обирати кілька варіантів

Про особисту провину Сталіна у організації Голодомору в Україні, частіше говорили мешканці західних та центральних областей. Натомість, щодо провини радянських каральних та владних органів частіше висловлювалися як мешканці Заходу і Центру, так і Сходу.

Респонденти Півдня менше за інших покладають вину на радянських керівників, при цьому частіше вагалися з оцінками, або ж зазначали, що Голодомор був спричинений несприятливими природніми умовами.

 

Запалити свічку пам’яті в День пам'яті жертв Голодомору збираються 68% опитаних, а 21% не планують цього робити.

Недавнє визнання з боку Сенату США Голодомору геноцидом українців схвалює 69% респондентів, а 62% погоджуються з потребою продовжувати домагатися визнання Голодомору геноцидом на міжнародній арені.

 

Загалом, за останні 10 років спостерігаєтсья тенденція до зібльшення числа тих громадян, які вважають Голодомор 1932—1933 років геноцидом і звинувачують у ньому партійно-радянське керівництво й органи держбезпеки УСРР та СРСР. Відповідно, менше стало тих, хто вважає, що причинами геноциду були природні фактори або саботаж "куркулів".

Опитування проводилося серед повнолітніх мешканців України методом формалізованого інтерв’ю. Вибірка (2000 осіб) репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Помилка репрезентативності дослідження — не більше 2,2%.

Читайте також:

85-ті роковини Голодомору 1932-1933 рр. ПЛАН ЗАХОДІВ

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.