Спецпроект

У Києві триває міжнародний форум до роковин Голодомору. ТРАНСЛЯЦІЯ

22 листопада 2018 року в Українському домі розпочав роботу масштабний Міжнародний форум "Україна пам’ятає, світ визнає" до 85-тих роковин Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Про це інформує Український інститут національної пам'яті.


Участь у відкритті заходу взяли: Перший віце-прем‘єр-міністр України Степан Кубів, Віце-прем‘єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії Іван Малкович; Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

У своїй промові Перший віце-прем‘єр-міністр України Степан Кубів наголосив: "Нелюдський злочин Голодомору має бути відкритий та визнаний геноцидом, всупереч спробам Москви приховати його чи заперечити, щоб ніколи і ніде не повторився цей страшний злочин проти людини і людяності".

"Ми хочемо, щоб міжнародне співтовариство знало, що Україна, попри всі трагедії, стає сильнішою. Нині вона стримує збройну агресію зі Сходу і саме цим ми захищаємо весь західний світ від путінської навали", — закцентував Віце-прем‘єр-міністр України В’ячеслав Кириленко.

 В’ячеслав Кириленко

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вказав: "Сьогодні з упевненістю можемо сказати, що українці знають про Голодомор. Як показує соціологія, близько 80% українців визнають його геноцидом. Це результат тих, хто досліджував цю тему, збирав документи та свідчення, відтворював хід подій, обґрунтовував продуманість цього злочину, показував його масштаби. Це результат роботи тих, хто відкривав правду через книги, виставки, музеї, це результат роботи тих, хто ухвалював юридичні рішення в суді, тих, хто готував і ухвалював політичні оцінки Голодомору в законі, це спільні зусилля істориків, популяризаторів, громадськості і політиків. Тепер ми усі разом маємо об’єднати наші зусилля для того, щоб про Голодомор знав світ, щоб світ визнав його геноцидом".

 Володимир В’ятрович

Метою триденного Форуму є:

- об’єднання зусиль міжнародної спільноти у визнанні Голодомору актом геноциду; звернення до світового співтовариства щодо засудження цього злочину більшовицького тоталітарного режиму, щоб запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому;

- інформування міжнародної спільноти про Голодомор 1932-1933 років в Україні;

- осмислення наслідків геноциду для України і світу;

- обговорення шляхів збереження історичної та родинної пам’яті нащадками жертв Голодомору та фактів і обставин злочинів.

 



У програмі передбачено: науковий симпозіум в Українському домі (доповідачами зголосилися 20 іноземних та 32 українських дослідників теми), мистецька акція-реквієм у Національній опері України, меморіальне засідання Верховної Ради, засідання Міжнародного форуму за участі Президента України та глав іноземних держав.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?