АНОНС: У Чернівцях презентують книгу «Майдан від першої особи. Регіональний вимір»

Український інститут національної пам’яті упродовж п’яти років реалізує проект «Майдан: усна історія». Його метою є збереження пам’яті про Революцію Гідності, вшанування учасників подій, Героїв Небесної Сотні. Задля цього здійснено усноісторичне опитування очевидців та учасників масових протестних акцій, що проходили у столиці та регіонах.

Про це йдеться на сайті УІНП.

 

На основі записаних інтерв’ю формується архів усної історії, а також підготовлено серію друкованих видань "Майдан від першої особи". У 2015 р. вийшов випуск "45 історій Революції Гідності", у 2016 р. – "Мистецтво на барикадах".

"Майдан від першої особи. Регіональний вимір" є третім випуском серії. Його метою є реконструкція подій місцевих майданів, адже під час Революції столиця перебувала в центрі суспільної уваги, а протестні рухи в областях – на її периферії. Заповнити цю прогалину та сформувати уявлення про Майдан як загальноукраїнське явище і покликаний збірник.

Випуск складається з 25 розділів – за кількістю регіонів України. Розділи подаються за назвами областей, розташованими в алфавітному порядку. У 2017 році вийшла перша частина випуску, до якого увійшли регіони, починаючи від Автономної Республіки Крим до Луганської області. Цього року видано другу частину з розділами про решту областей, в тому числі й про події у Чернівецькій області.

На відзначення п’ятої річниці Революції Гідності Українським інститутом національної пам’яті заплановано провести низку регіональних презентацій. До участі у презентації в Чернівцях запрошуються інтерв’юери, координатори збору усних свідчень, оповідачі з Чернівецької, Львівської, Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської та Хмельницької областей.

Спікери:

Тетяна Ковтунович, завідувач сектору обліку та збереження усних джерел Українського інституту національної пам’яті;

Тетяна Привалко, координатор регіональних записів проекту "Майдан: усна історія" Українського інституту національної пам’яті;

Петро Шимків, краєзнавець, член правління Тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка;

Михайло Хомишак, фермер, голова ГО "Максимівська ініціатива";

Надія Тлумацька, вчитель, бібліотекар, заступник голови ГО "Максимівська ініціатива";

Борис Пошивак, координатор Громадської ради Майдану, голова ради Студентського Братства Львівщини;

Марія Доманська, активістка луцького Євромайдану, журналістка інтернет-ресурсу "Громадське. Волинь";

Павло Гомонай, голова Громадського конвенту ужгородського Майдану;

Сергій Штурхецький, доцент кафедри журналістики НаУ "Острозька академія";

Отець Валерій Сиротюк, настоятель собору Успіння Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви.

Модератор: Ганна Скорейко, директор Науково-дослідного центру буковинознавства, координаторка та інтерв’юерка усноісторичного опитування про події Революції Гідності у Чернівцях.

Час: 14 грудня, п’ятниця, 12.00.

Місце: м. Чернівці, вул. Кобилянської, 2, Буковинський медіа-центр "Belle Vue".

Вхід вільний

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.