Ієрархи РПЦ — агенти КГБ. Перші відкриття опублікованої чекістської картотеки Латвії

У картотеці агентів КГБ Латвійської РСР, які Національний архів Латвії виклав у відкритий доступ, виявили картки з іменами двох нині високопоставлених священиків Російської православної церкви.

Відповідну знахідку зробив і опублікував у своєму "Твіттері" блогер Рустем Адамов, передає "Обозреватель".

Адагамов відшукав картку агента на псевдо "Читатель", завербованого в 1982 році. Справжнє прізвище особи — Олександр Іванович Кудряшов, який нині є митрополитом Ризьким і всієї Латвії Олександром.

 

Також блогер виклав документ про агента КГБ "Анатолія" — нині працівника відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, доктора теології, протоієрея Миролюбова. Агента "Анатолія" спецслужби СРСР завербували в 1981 році.

 

Як повідомляє Kompromat.lv, саме своєму куратору митрополит Олександр доручив керувати реституційною власністю. Колишній уповноважений у справах релігій при Раді Міністрів, екс-підполковник КГБ Олександр Іщенко для цієї мети створив дві комерційні організації.

"У 1996 році Олександр Кудряшов від імені Синоду видав організації Олександра Іщенка довіреність №98, в якій уповноважив керувати і отримувати дохід з житлових будинків з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: Рига, вул. Пілс, 14, і Маза Пілс, 11, що належать Латвійській Православній церкві", — йдеться у повідомленні.

Зі свого боку РПЦ відмовилася коментувати дані про службу митрополита Ризького в КГБ.

"Ми це не коментуємо", — заявив радіостанції "Говорить Москва" заступник голови Синодального відділу Московського патріархату із взаємин церкви з суспільством Вахтанг Кипшидзе.

Як повідомлялося, 20 грудня Національний архів Латвії відкрив доступ до частини картотеки агентів КГБ.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?