Ветерани ОУН і УПА отримали статус учасників бойових дій

Верховна Рада України ухвалила закон, який передбачає надання статусу учасників бойових дій ветеранам Української повстанської армії (УПА) й Організації Українських націоналістів (ОУН).

За документ у цілому на засіданні парламенту 6 грудня проголосували 236 народних депутатів за мінімально необхідних 226, передає Радіо "Свобода".

Документ, який вносить зміни до закону про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, надає "статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанської армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ", Української народної революційної армії (УНРА), збройних підрозділів Організації українських націоналістів і, відповідно до закону "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті", визнані борцями за незалежність України у XX столітті".

Документ набуде чинності через три місяці з дня його опублікування.

Станом на кінець травня 2018 року, за даними авторів законопроекту, залишалося близько 1200 живих ветеранів ОУН та УПА.

Нагадаємо, у квітні 2015 року український парламент ухвалив закон "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті".

До них зараховано: армії та уряди УНР і ЗУНР, Карпатську Січ, Українську військову організацію, Організацію українських націоналістів, Українську повстанську армію, Українську Гельсінську групу, Народний рух України (до 1991 року) та ін.

5 грудня у Верховній Раді зареєстрували проект постанови, яка пропонує повторно присвоїти провідникові ОУН(р) Степану Бандері звання Героя України.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками