In memoriam. Померла російська правозахисниця Людмила Алексєєва

Сьогодні в Москві померла російська правозахисниця, голова Московської Хельсінкської групи Людмила Алексєєва. Їй ішов 92 рік.

Правозахисниця померла у міській лікарні № 14, повідомляє "Гордон" з посиланням на Раду при президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини.

"Останнім часом їй важко було боротися із хворобою, але дух її як завжди був значно міцнішим за тіло й значно сильнішим за будь-які хвороби", — відзначив голова Ради Михайло Федотов.

Людмила Алексєєва (у дівоцтві Славінська) займалася правозахисною діяльністю в СРСР? CША та Росії понад 50 років.

 Людмила Алексєєва

Вона народилася 1927 року в Євпаторії. У 1950 році закінчила історичний факультет Московського універистету, а за 6 років – аспірантуру Московського економіко-статистичного інституту за спеціальністю "історія КПРС".

Відтак Алексєєва долучилася до опозиційного руху, допомагала політв’язням, їздила в табори та місця заслання, поширювала самвидав.У 1976 році стала одним із співзасновників Московської Хельсінкської групи.

Через загрозу арешту КГБ Алексєєва разом із другим чоловіком емігрувала до США, де жила з 1977 по 1993 рік. Працювала на Радіо "Свобода" і "Голос Америки". Займалася дослідженням дисидентського руху в СРСР (монографія "История инакомыслия в СССР. Новейший период"), поширювала інформацію про діяльність МХГ.

 Алексєєва в молодості

1993 року Алексєєва повернулася до Росії. З 1996 року й до смерті очолювала Московську Хельсінкську групу, входила до численних правозахисних організацій і громадських рад.

Брала участь у громадянських протестах на захист демократичних прав і свобод, затримувалася ОМОНом.

У вересні 2014 року Алексєєва підписала заяву Загальноросійського маршу миру з вимогою припинити російську агресію проти України.

Людмила Алексєєва була лауреатом премії "За свободу думки" ім. А. Сахарова (2009, Росія) та премії Улофа Пальме (2004, Швеція), а також багатьох інших нагород за правозахисну діяльність.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.