In memoriam. Померла російська правозахисниця Людмила Алексєєва

Сьогодні в Москві померла російська правозахисниця, голова Московської Хельсінкської групи Людмила Алексєєва. Їй ішов 92 рік.

Правозахисниця померла у міській лікарні № 14, повідомляє "Гордон" з посиланням на Раду при президенті Російської Федерації з розвитку громадянського суспільства і прав людини.

"Останнім часом їй важко було боротися із хворобою, але дух її як завжди був значно міцнішим за тіло й значно сильнішим за будь-які хвороби", — відзначив голова Ради Михайло Федотов.

Людмила Алексєєва (у дівоцтві Славінська) займалася правозахисною діяльністю в СРСР? CША та Росії понад 50 років.

 Людмила Алексєєва

Вона народилася 1927 року в Євпаторії. У 1950 році закінчила історичний факультет Московського універистету, а за 6 років – аспірантуру Московського економіко-статистичного інституту за спеціальністю "історія КПРС".

Відтак Алексєєва долучилася до опозиційного руху, допомагала політв’язням, їздила в табори та місця заслання, поширювала самвидав.У 1976 році стала одним із співзасновників Московської Хельсінкської групи.

Через загрозу арешту КГБ Алексєєва разом із другим чоловіком емігрувала до США, де жила з 1977 по 1993 рік. Працювала на Радіо "Свобода" і "Голос Америки". Займалася дослідженням дисидентського руху в СРСР (монографія "История инакомыслия в СССР. Новейший период"), поширювала інформацію про діяльність МХГ.

 Алексєєва в молодості

1993 року Алексєєва повернулася до Росії. З 1996 року й до смерті очолювала Московську Хельсінкську групу, входила до численних правозахисних організацій і громадських рад.

Брала участь у громадянських протестах на захист демократичних прав і свобод, затримувалася ОМОНом.

У вересні 2014 року Алексєєва підписала заяву Загальноросійського маршу миру з вимогою припинити російську агресію проти України.

Людмила Алексєєва була лауреатом премії "За свободу думки" ім. А. Сахарова (2009, Росія) та премії Улофа Пальме (2004, Швеція), а також багатьох інших нагород за правозахисну діяльність.

Перший командувач і будівничий Українського флоту: до 150-річчя Михайла Остроградського

Остроградський мав україноцентричні погляди і демонстрував їх як у спілкуванні з німцями, так і з росіянами. Це немало дивувало морських офіцерів-росіян. Білогвардійський адмірал Ненюков, який проїздив тоді через Севастополь, пригадував: «Невелика група офіцерів на чолі з щирим українцем контр-адміралом Остроградським розмовляла українською мовою, та ставилася до росіян як до прийшлих та іноземців».

"В СССР инвалидов нет!..". Як люди з інвалідністю відстоювали свої права в СРСР

Сприйняття інвалідності було різним в кожний історичний період. Радянська парадигма визначала інвалідність як патологію або дефект, який необхідно було виправити. У період правління Леоніда Брежнєва характерним було створення мережі спеціалізованих закладів – будинків-інтернатів та функціонування лікарняно-трудових експертних комісій. Ці структури як раз-таки й мали повернути людину з інвалідністю до «нормального» життя через відновлення спроможності до праці.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.