Історія допомагає нам прямувати сьогоднішнім днем у майбутнє – Папа Франциск

Про важливість історії та її завдання говорив Папа під час зустрічі з членами італійської Асоціації Викладачів Історії Церкви, приймаючи їх у Ватикані 12 січня 2019 р.

Про це повідомляє vaticannews.va

Фото: vaticannews.va

"Історія, яку вивчають з любов’ю, може і повинна багато чого навчити людей сьогодення, яке дуже розділене та спрагле істини, миру і справедливості", – наголосив Папа Франциск, приймаючи в апостольському палаці у Ватикані понад 60 членів італійської Асоціації Викладачів Історії Церкви.

Важливість історії

На початку своєї промови Глава Католицької Церкви подякував Президенту Асоціації за слова привітання та, зокрема, за те, що він пригадав присутнім відомий вислів "historia magistra vitae" (історія – вчителька життя), що є дуже важливим принципом, тісно поєднаним із служінням Асоціації Викладачів Історії Церкви.

Папа Франциск пригадав про те, як однин із засновників Асоціації, отець-єзуїт Джіакомо Мартіна, який впродовж довгих років викладав історію у Папському Григоріянському Університеті у Римі, любив часто повторювати своїм студентам, що історія, без сумніву, є вчителькою життя, але вона має мало учнів.

У цьому контексті Папа підкреслив, що було б дуже добре, якщо б ми навчилися мудро та сміливо роздумувати над драматичними і нищівними наслідками війни, численних воєн, які завдали стільки болю багатьом людям. Як зауважив Папа, на жаль, люди не бажають вчись із тих історичних подій.

Італія є багатою свідченнями минулого

На переконання Глава Католицької Церкви, Італія, а зокрема Церква в Італії, є дуже багатою різними свідченнями минулого. Це багатство не повинно бути лише скарбом, який ми сумлінно оберігаємо, але воно повинно допомогти нам прямувати сьогоднішнім днем у майбутнє.

Історія Церкви, особливо Церкви в Італії, є точкою опори для усіх тих, які бажають зрозуміти, поглибити та насолоджуватись минулим, не перетворюючи його у музей чи, ще гірше, у цвинтар ностальгій, але вчиняючи його живим та присутнім для наших очей.

Боже Слово є в центрі історії

У центрі історії є Слово – Ісус Христос, наголосив Папа Франциск. Мова йде про Слово, що було нам подароване Богом і Яке потрібно свідчити нашим життям. Це Боже Слово діє в історії та перемінює її зсередини; Воно так глибоко позначило історію людства, що від Нього розпочався поділ історії на "до" і "після" Нього.

Цілковите прийняття цієї спасительної та милосердної дії Божого Слова повинно вчинити віруючого історика дослідником, який значно більше шанує факти та правду, який є дуже уважним та обережним у своїх пошуках, послідовним свідком у навчанні; який не дбає виключно про кар’єрний ріст чи академічні визнання; який не претендує бути суддею подій та осіб минулого.

"І справді, здатність побачити присутність Христа і шлях Церкви в історії, вчиняє нас покірними і позбавляє спокуси ховатись у минулому, аби уникнути сьогодення", – мовив далі Папа, додаючи, що таким був досвід багатьох вчених, які розпочали свої пошуки як атеїсти чи агностики та знайшли Христа, бо ж історія не могла бути зрозумілою без цієї сили.

Побажання Папи історикам

На закінчення зустрічі Папа побажав присутнім викладачам історії, щоб їхньою непростою місією та їхнім свідченням вони робили свій вклад, допомагаючи іншим споглядати Ісуса, Який є Наріжним Каменем і діє в історії та у пам’яті людства і всіх культур.

"І нехай же Він завжди дає вам відчути Його спасительну присутність в фактах, в документах, в подіях", – мовив Глава Католицької Церкви, дякуючи присутнім за їхній труд в історичних пошуках та за їхнє свідчення.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.

Останній Шухевич

12 січня відзначають День українського політв’язня – як згадку про масштабні арешти українських дисидентів 1972 року. З цієї нагоди ІП публікує інтерв’ю з Юрієм Шухевичем – одним із «могіканів», що відбув в радянських ув’язненнях 36 років.

Антиалкогольна діяльність ОУН та УПА

"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!"