На Чернігівщині встановили дошку командиру бою під Крутами

22 лютого в с. Дащенки Варвинського району Чернігівської області відкрили меморіальну дошку командирові українських підрозділів у бою під Крутами Аверкію Гончаренку.

Меморіальний знак установили на будівлі районної державної адміністрації, повідомляє сайт відділу організаційної роботи, інформаційної діяльності комунікацій з громадськістю, контролю та загальних питань апарату РДА.

 

Уродженець с. Дащенки Аверкій Гончаренко у званні сотника служив командиром куреня з юнаків 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Він прийняв командування над оборонцями Крут після від’їзду сотника Носенка в тил 30 січня 1918 року і забезпечив організований відступ українських сил перед лицем переважних сил ворога.

 

Рідний брат Гончаренка Федір, студент 3-го курсу Університету ім. Св. Володимира (нині КНУ ім. Т. Шевченка), теж брав участь у бою під Крутами в складі Студентської сотні. Він був серед бійців, які потрапили в полон до червоногвардійців і були розстріляні.

 

Захід організували громадська організація "Українська ініціатива" у співпраці з Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації, Варвинською районною державною адміністрацією за сприяння Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерства інформаційної політики України та Українського інституту національної пам’яті.

ДОВІДКА:

Аверкій Гончаренко (1890—1980) — випускник Прилуцької гімназії та Чугуївського військового училища (1912).

Служив у Російській імператорській армії. З початком Першої світової війни призначений командиром роти 260-го піхотного Брацлавського полку. З 1916 року — командир батальйону, штабс-капітан, згодом — курсовий старшина 2-ї Київської школи прапорщиків.

У 1917 році здобув звання капітана, займався українізацією військової школи. Із січня 1918 року — командир куреня 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Протягом 1918—1919 роках служив на адмінстративних посадах в Армії УНР.  У 1920—1921 pоках — курсовий старшина Кам'янець-Подільської спільної юнацької школи.

У міжвоєнний час проживав у м. Станиславові (Івано-Франківську).

Під час Другої світової війни зголосився до дивізії військ СС "Галичина" у складі збройних сил Третього Райху. Спершу служив у Військовій управі дивізії, з вересня 1944 року — у штабі її 30-го полку.

8 травня 1945 року інтернований військами Союзників в Австрії. З 1947 року жив в еміграції.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.