Спецпроект

In memoriam. Помер організатор спецоперації з викрадення Ейхмана з Аргентини

У суботу, 23 березня, помер Рафі Ейтан – один із творців ізраїльської розвдіки, який прославився участю в операції з викрадення нацистського злочинці Адольфа Ейхмана. Ейтану було 92 роки.

Про це повідомляють "Вести-Ynet".

Рафі Ейтан у підлітковому віці вступив у лави підпільної організації Хагани і брав участь в бойових акціях проти британських військ у Палестині. Під час однієї з операцій дістав серйозне поранення.

Під час війни за незалежність Ізраїлю (1948—1949) Рафі Ейтан служив в армійській розвідці як офіцер. Він став працювати в оператвиному підрозділі, який був організваний спільно Моссадом і Загальною службою безпеки (ШАБАК).

 Рафі Ейтан. Фото: Моті Кімхи

Ейтан брав участь у багатьох таємних операціях спецслужб Ізраїлю. Найгучнішою стало захоплення нацистського злочинця, обер-штурмбанфюрера СС Адольфа Ейхмана, керівника реферату IV B-4 Головного управління безпеки Райху (РСХА), який відповідав за здійснення "остаточного вирішення єврейського питання".

Ейхман утік після капітуляції Третього Райху до Аргентини. Проте агенти ізраїльської розвідки вистежили есесівця, схопили й вивезли до Ізраїлю. Там одного з виконавців Голокосту засудили до страти в 1962 році.

 Рафі Ейтан (ліворуч) дає інтерв'ю журналу Time. Фото: Давид Рубінгер

У 1972 році Ейтан вийшов у відставку. Протягом 1975—1976 років він займав посади помічника радника прем’єр-міністра Ізраїлю з національної безпеки та радника прем’єр-міністра з питань боротьби з терором.

1981 року його призначили на посаду голови відділу з наукових зв’язків при мінстерстві оборони, який, на думку деяких ЗМІ, займався науковим і промисловим шпіонажем.

Рафі Ейтан у 2006 році. Фото: Міхаэель Кремер 

У 1985 році Рафі Ейтан звільнився з державної служби й займався бізнесом та політикою. У 2000-х він був депутатом кнессету та міністром у справах пенсіонерів.

"Рафі Ейтан був одним зі стовпів ізраїльської розвідки в ціломо і Мосаду зокрема. Його ім’я навіки вписане в аннали історії безпеки Ізраїлю", — прокоментував смерть розвідника голова зовнішньої розвідки Мосаду Йосі Коен.

Співчуття у зв’язку зі смертю Рафі Ейтана висловили президент Ізраїлю Реувен Рівлін, голова ШАБАКу Надав Аргаман, спікер кнессету Юлій Едельштейн та інші офіційні посадовці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.