Стартував інформаційний марафон про громадянський спротив окупації Донбасу

5 березня розпочався інформаційний марафон, під час якого свої історії розповідають свідки, які чинили спротив окупації навесні 2014 року і стали героями українського Донбасу.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 

Саме 5 березня 2014 року у Донецьку відбувся один із перших мирних мітингів за єдину Україну: "10000 сміливих за 45 мільйонів єдиних". Протягом весни 2014 року на Донбасі відбулося ще багато мітингів, однак 5-го березня він був найчисельнішим і, на жаль, останнім мирним.

Вже 13-го березня 2014 р. було вбито громадського активіста, учасника "Революції Гідності" Дмитра Чернявського.

"Російська пропаганда зараз активно поширює міф, що окупація Криму, окупація Донецької і Луганської областей відбувалася без жодного спротиву, тому що населення цих регіонів прагнуло возз’єднатися з Росією, бо є частиною "русского міра".

Очевидно, що цей міф небезпечний, бо служить виправданням російської агресії перед росіянами, українцями і перед цілим світом", - пояснив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 Фото: УІНП

Він також додав, що Інститут зібрав свідчення людей, які постраждали від російської агресії в Криму. Ці історії послугували матеріалом для книги "Люди сірої зони. Свідки російської анексії Криму", яка була видана українською та завдяки Міністерству інформаційної політики і англійською мовами.

Голова висловив переконання, що ця книга стане не лише історичним матеріалом, адже свідчення незабаром можна буде використати в міжнародних трибуналах, щоб засудити Росію за воєнні злочини на території України.

"Переконаний, що таку саму роботу ми маємо провести спільно з вихідцями з Донбасу стосовно громадянського спротиву, який мав місце на Донбасі", - сказав Володимир В’ятрович.

Інформаційний марафон про громадянський спротив Донбасу російській окупації складається з 10 документальних відеороликів спогадів та роздумів учасників подій весни 2014 року в Донецьку.

В них зафільмовано той потужний сміливий громадянський спротив, який чинили місцеві активісти – донеччани. Вже за декілька місяців ця мирна боротьба переросла в чисельні проукраїнські мітинги та акції громадянського спротиву, релігійний та культурний спротив, формування волонтерського, партизанського рухів та руху добровольців.

 

Також в рамках медіа марафону 13 червня 2019 року презентують повнометражну документальну стрічку "Маріуполь – український форпост".

Вона розповідатиме про події весни і початку літа 2014 року в Маріуполі. Фінальна точка цього фільму – перше успішне звільнення міста в історії цієї війни 13 червня 2014 року.

 

Відеороботи "Громадянський спротив Донбасу" розповідають про видатні, але часто маловідомі події як для сучасної історії Донеччини та Луганщини, так і всієї сучасної української історії.

Переглянути відеоролики можна за посиланням.

Місця (не)пам’яті про розстріляних євреїв Берестечка

«Нами розчинять, а вами замісять», – промовив старий єврей невідомо до кого, крокуючи разом з іншими берестюками юдейської віри до ґетто повз хату на міському роздоріжжі.

Пастор з Майдану Ральф-Ґергард Гаска

Якщо ці події нас чомусь навчають, то ось чому: перед силою цих багатьох «маленьких» людей, які з вірою у Господа ідуть своїми дорогами, не встоять жодні тирани і диктатори, і всі самозакохані та байдужі можновладці мають боятися їх, бо не вони переможуть.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Хто вбив Галю?

Нещодавно в українському медіа-просторі з’явилася стаття Наталії Крестовської, присвячена різноманітним видам історичних фейків та методам боротьби з ними на прикладі поширених в сучасному українському суспільстві міфах.
Ще одна фейк-фольк-хісторі, що періодично набуває популярності в українському суспільстві – це «істинний» варіант широковідомої народної пісні про Галю «Їхали козаки із Дону додому».