Повернутий в Україну "Меч Вікінга" передадуть музею на Львівщині

У Національному заповіднику «Софія Київська» перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів та міністр культури Євген Нищук урочисто передали унікальну реліквію – Меч Вікінга – Історико-краєзнавчому музею у м. Винники.

Старовинну знахідку у Винниках почнуть експонувати вже 11 березня, повідомляє Гал-Інфо.

 

Міністри передали реліквію в руки міському голові м. Винники Володимиру Квурту та директору Історико-краєзнавчого музею Ігорю Тимцю. На Меч претендувало кілька музеїв, однак комісія в міністерстві зупинилася саме на винниківському музеї.

"Тому що у Винниках відбувається археологічна конференція, яку визнають українські та фахівці з Європи, лише за попередній рік у Винниках організували сім археологічних експедицій і розкопали кургани німецького короля.

Зрештою, ми перемогли, бо ми цього прагнули. Меч Вікінга стане центральним експонатом у музеї Винник", - розповів міський голова Винник Володимир Квурт.

 

Унікальна зброя Х сторіччя оздоблена сріблом і має всі ознаки родинної реліквії, яка, можливо, належла знатному воїну та його нащадкам. За словами реставраторів, цей меч – єдиний такий в Україні.

"В процесі реставрації відкрилося скандинавське плетіння, виконане в техніці черні. У двох рівних хрестах були елементи золота. Прямі хрести були символом сонця з давніх-давен.

У хрестах були отвори, і вони були оперезані ланцюжками, які є символом влади. Припускаю думку, що цей меч належав комусь, хто увійшов в історію", - розповів завідувач реставрації творів з металу Національного науково-дослідного реставраційного центру України Віктор Голуб.

 

Меч Вікінга каролінгського типу на Львівщині відкопали чорні археологи і у 2016 році нелегально вивезли контарбандисти, однак естонські митники затримали зловмисників і повернули артефакт Україні.

Рік він слугував доказом у кримінальному провадженні, потім його передали на реставрацію у Національний науково-дослідний реставраційний центр України. Його оцінюють зараз у 17 000 євро. За словами Міністра культури України Євгена Нищука, про нього збираються знімати фільм.

"Це перший перецент, коли через затримання людей, які це здійснювали, вдалося викрити цілу контарабандну мережу, яка діяла в Україні. Про будь-які факти незаконних розкопок, які ми знаємо, повідомляємо правоохоронців відразу.

Наприклад, на території Києво-Печерської лаври були розкопки, і зараз по цьому є кримінальні провадження", - наголосив міністр культури Євген Нищук.

На церемонії передавання також відбулася процедура погашення марки із зображенням Меча Вікінга.

Читайте також:

Шведська дівчинка знайшла 85-сантиметровий меч вікінгів. ФОТО

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?