Знайдений у Західній Україні шолом часів Соломона продали на аукціоні в Англії

Бронзовий шолом, знайдений на території України торік, у вересні, пішов з молотка на лондонському аукціоні Timeline за 11,875 фунтів стерлінгів.

Про це на порталі prostir.museum повідомив відомий археолог Максим Левада, за ініціативи якого в Україну повернувся меч вікінга, що сьогодні виставлений в музеї у Винниках, передає Дивись.info.

Отже, вперше інформація про бронзовий шолом з’явилася на інтернет-аукціоні Violity. Людина під ніком Pislarij виставила артефакт на продаж, встановивши стартову ціну 10 тисяч гривень. Лот на аукціоні супроводжувався наступним описом: "Рідкісна знахідка – бронзовий шолом періоду пізньої бронзи. Знахідки поодинокі у всій Європі. При виявленні були поломки по низу тулії близько прижиттєвого ремонту (по фото чітко видно заклепки того періоду). Реставрувався професійним реставратором, поломки були закриті, для посилення тулії всередині вставлений сталевий обруч. У процесі транспортування, на жаль, виламали шматочок близько шишака (на фото видно). Шматочки додаються".

 Фото: Violity

Зі сайтуа Violity. Згодом уся інформація з Violity зникла, однак 4 вересня 2018 року з’явилося повідомлення, що лот "Карпатський шолом бронзового віку" був проданий за 11,875 фунтів стерлінгів. "При перепродажі було зазначено, що це власність однієї дами, яка мешкає в Кенті, а шолом походить з колекції її дідуся, що він придбав у Німеччині після Другої світової війни. Фото зі сайту аукціону Timeline. А ще там йшлося, що шолом має сліди древнього ремонту у вигляді двох прямокутних пластинок з бронзовими кріпленнями, та що продаж супроводжується аналітичним звітом за № 114371/570 доктора Браяна Гілмора з Дослідницької лабораторії археології та історії мистецтв Оксфордського університету", – написав Максим Левада.

Однак, якщо порівняти фото із сайту Violity та аукціону Timeline, стає цілком зрозуміло, що йдеться про один і той самий бронзовий шолом. Відтак, тепер стоїть питання, як повернути артефакт, якому близько трьох тисяч років, в Україну.

 Фото: Violity

Археолог, доктор історичних наук, професор, фахівець у галузі археології епохи бронзи Микола Бандрівський вважає, що шолом був знайдений в ареалі Голіградської культури, населення якої радянська археологія зараховувала до північно-фракійський племен.

"І власне, той шолом чим цікавий? По-перше, він має місця латок. Це свідчить про досить неспокійну, агресивну ситуацію у той час. Тобто його латали, він був вигідний. Він не належав представникові якоїсь еліти. Це рядові шоломи, але ми їх практично не маємо у своїх музеях. Кілька шоломів було знайдено, але вони зникли у приватних колекціях. А цей був незаконно вивезений за кордон і був виставлений, власне, на лондонському аукціоні.

Мені видається, що тут треба підключити юристів з міжнародного права, які розбираються у тонкощах міжнародних хартій, бо Україна підписала пам’яткоохоронні хартії зі збереження та повернення культурних цінностей. І ми би хотіли, щоби цей шолом, принаймні один був доступним для науковців, щоби можна було зробити металознавчий аналіз. Він би показав родовище, звідки брався метал для виготовлення шоломів", – пояснює професор Бандрівський.

Науковець наголошує, що якщо взяти світову історію, то йдеться про часи біблійних царів Соломона, Давида – це Х століття до народження Христа: "Не треба думати, що цивілізації були лише у Єгипті, Ассирії, Вавилонії, а в нас – лише якісь відсталі племена. Зовсім ні. Якщо взяти, скажімо, наступально-захисне озброєння, воно було на одному рівні з найбільшими передньоазійськими деспотіями того часу".

На жаль, на території України жодного шолому того періоду немає, однак їх можна побачити у європейських музеях.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками