УІНП презентував відеоролик о 75-річчя найбільшого бою УПА. ВІДЕО

75 років тому, 21-27 квітня 1944 року, в урочищі Гурби відбулися найбільші бої УПА. Проти близько п‘яти тисяч повстанців радянська окупаційна влада кинула від 15 до 30 тисяч НКВДистів.

У відео знявся останній живий учасник бою під Гурбами, 94-річний Василь Кирилюк із Рівного.

До відзначення 75-ї річниці бою під Гурбами Український інститут національної пам’яті спільно з продакшн "Bober studio" презентували соціальний відеоролик.
 
"Бій під Гурбами - символ незламності УПА. Сили НКВД, яких було в кілька разів більше, мали тут остаточно розгромити повстанців. Але їм не вдалося зробити це. Вояки УПА прорвалися з оточення, повстанський рух продовжив боротьбу за свободу, яка тривала ще понад 10 років. Вони - добрий приклад для нинішніх захисників незалежності", - вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Також в ролику знялися доброволець батальйону Кульчицького, учасник АТО 2014-2016 років Володимир Баланович та пластун станиці Здолбунів Данило Бойкович.
"Ми хотіли показати зв’язок поколінь захисників України, яким знову доводиться братися за зброю, бо ворог не змінився. І перемагати в, здавалося б, безвихідних ситуаціях. Я рада, що ми всі познайомилися і поспілкувалися з Василем Макаровичем Кирилюком. Це – голос історії, який важливо слухати не лише розумом, але й серцем", - говорить режисерка кліпу Діана Горда.

Завантажити ролик у високій якості можна тут.

ДОВІДКА:

21-27 квітня 1944 року в урочищі Гурби на Рівненщині розгорнулося найбільше протистояння Внутрішніх військ НКВД та загонів УПА.

У квітні 1944-го розвідка НКВД помітила велику концентрацію повстанських підрозділів у Кременецьких лісах. 21 квітня чотири бригади Внутрішніх військ і кавалерійський полк за підтримки танків і штурмових літаків взяли ліс у кільце. В оточенні опинилося шість куренів УПА і велике з’єднання "Холодний Яр".
Крім того, в лісі переховувалися цивільні, які втікали від радянських репресій або були мобілізовані до повстанських лав (біля тисячі осіб). Повстанці вирили окопи й облаштували позиційну оборону за фронтовою тактикою (в умовах партизанської війни це було явищем винятковим).

У ході операції відбулося 26 зіткнень підрозділів УПА з Внутрішніми військами. Деякі бої тривали по 8 – 11 годин. Найбільший стався під Гурбами 24 квітня, коли близько трьох тисяч повстанців опинилися в оточенні 15–30 тисяч радянських солдатів. Командувач силами повстанців Петро Олійник ("Роман", "Еней") дав наказ на прорив. Попри чисельну перевагу ворога вояки УПА вирвалися з пастки. В боях загинуло до 400 повстанців та кілька сотень енкаведистів.

Нині на місці найбільшого бою УПА діє Меморіальний комплекс "Героям Гурбинської битви".

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.