В Узбекистані заборонили георгіївські стрічки

Замість георгіївських стрічок в Узбекистані до Дня Перемоги у Другій світовій війні, яке в республіці називається Днем пам'яті і почестей, роздаватимуть стрічки в кольорах національного прапора

Відповідне розпорядження видав прем'єр-міністр республіки Абдулла Аріпов, повідомляє Еспресо із посиланням на портал Xabar.uz.

 

Під час селекторної наради, присвяченої святкуванню, він розкритикував поширення георгіївських стрічок і розпорядився замість них виготовити і роздати 100 тис. стрічок у кольорах прапора Узбекистану.

Окрім того, він доручив організувати в мережі Facebook акцію, під час якої користувачі публікуватимуть зображення узбецького прапора. До акції, на думку Аріпова, мають приєднатися співаки, спортсмени, актори, гумористи.

"Цей захід неофіційний, тому він має щиро об'єднати людей", - вказав Аріпов.

Слід зазначити, що проти георгіївських стрічок давно виступають узбецькі націоналісти. Зокрема, в 2016 році історики Анвар Назіров і Шухрат Барлас заявили:

"Під час колонізації нашої батьківщини царською Росією багато генералів і офіцерів були нагороджені орденом і стрічкою Святого Георгія, заснованих Катериною II у 1769 році.

На медалях, заснованих спеціально для генералів та офіцерів армії колонізаторів, були вписані назви наших міст, захоплених шляхом винищення місцевого населення, і до цих медалей були прикріплені стрічки ордена Святого Георгія".

Разом з тим, на початку квітня в Узбекистані влада схвалила проведення акції "Безсмертний полк" у Ташкенті, погодивши маршрут від меморіального комплексу "Братські могили" до площі Мустакіллік (символічність маршруту в тому, що Мустакіллік – це незалежність по-узбецьки).

Раніше проведення "Безсмертного полку" в Ташкенті керівництво міста намагалося заборонити.

Читайте також:

У Білорусі парламентарі захищають георгіївську стрічку

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.

Прожекти Лаврентія Берії. Уривок з книги Богдана Гориня "Під ковпаком окупантів"

Лаврєнтій Берія — великий фахівець з удосконалення концлагерів ГУЛАГу — після смерти Сталіна раптом із деспота перетворився на "ліберала", захисника несправедливо репресованих, покривджених. Таке перетворення жорстокого чекіста на ліберала не було випадковим: Берія був сповнений віри, що наблизився той час, коли саме він очолить велику державу СССР, тому вирішив змінити про себе громадську думку.