У Мексиці знайшли останки півтисячі конкістадорів, яких ацтеки принесли в жертву

Конкістадорів взяли в полон місцеві індіанці в 1520 році.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на сайт popmech.ru.

Фото: archaeologynewsnetwork/INAH
Фото: archaeologynewsnetwork/INAH

Мексиканські археологи, що ведуть розкопки на руїнах середньовічного ацтекського містечка Зультепек-Текоак, на схід від Мехіко, виявили кістки приблизно 550 конкістадорів Кортеса, принесених в жертву ацтеками.

Відзначається, що конкістадорів взяли в полон місцеві індіанці в 1520 році. Протягом півроку ацтеки один за іншим приносили їх у жертву.

Іспанців серед них було півтора десятка, близько 350 осіб становили союзні їм індіанці різних племен, аж до Майя, і привезені з Куби невільники. Серед останніх були навіть африканці.

Караван, який включав 50 жінок і 10 дітей, очевидно не міг рухатися швидко і оборонятися в разі нападу, тому і став легкою здобиччю для ацтеків. Полонені утримувалися в неволі кілька місяців, швидше за все в поганих умовах.

Перед жертвопринесенням людину поміщали на спеціальний вівтар, після чого один з жерців кам'яним ножем вирізав його серце. Труп часто піддавався ритуальному розчленуванню і, ймовірно, частково з'їдався.

Факт ритуального канібалізму у ацтеків добре відомий на прикладах Теночтітлана і Тескоко. Крім того, на деяких кістках залишилися характерні сліди зрізання та вискоблювання м'яса.

Розчленовування трупів не було актом кровожерливості або помсти. Жителі Зультепека відтворювали або імітували міфологічні сцени. Наприклад, один іспанський чоловік був розчленований і спалений, аби відтворити долю одного з богів ацтеків, який в результаті спалення став Сонцем.

Подібним процедурам піддавалися коні, їх теж приносили в жертву, а трупи розчленовували. А ось свинями, які у каравані виконували функцію запасу їжі, ацтеки, очевидно, погребували: їх теж убили, але туші були поховані цілими.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.