У Мексиці знайшли останки півтисячі конкістадорів, яких ацтеки принесли в жертву

Конкістадорів взяли в полон місцеві індіанці в 1520 році.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на сайт popmech.ru.

Фото: archaeologynewsnetwork/INAH
Фото: archaeologynewsnetwork/INAH

Мексиканські археологи, що ведуть розкопки на руїнах середньовічного ацтекського містечка Зультепек-Текоак, на схід від Мехіко, виявили кістки приблизно 550 конкістадорів Кортеса, принесених в жертву ацтеками.

Відзначається, що конкістадорів взяли в полон місцеві індіанці в 1520 році. Протягом півроку ацтеки один за іншим приносили їх у жертву.

Іспанців серед них було півтора десятка, близько 350 осіб становили союзні їм індіанці різних племен, аж до Майя, і привезені з Куби невільники. Серед останніх були навіть африканці.

Караван, який включав 50 жінок і 10 дітей, очевидно не міг рухатися швидко і оборонятися в разі нападу, тому і став легкою здобиччю для ацтеків. Полонені утримувалися в неволі кілька місяців, швидше за все в поганих умовах.

Перед жертвопринесенням людину поміщали на спеціальний вівтар, після чого один з жерців кам'яним ножем вирізав його серце. Труп часто піддавався ритуальному розчленуванню і, ймовірно, частково з'їдався.

Факт ритуального канібалізму у ацтеків добре відомий на прикладах Теночтітлана і Тескоко. Крім того, на деяких кістках залишилися характерні сліди зрізання та вискоблювання м'яса.

Розчленовування трупів не було актом кровожерливості або помсти. Жителі Зультепека відтворювали або імітували міфологічні сцени. Наприклад, один іспанський чоловік був розчленований і спалений, аби відтворити долю одного з богів ацтеків, який в результаті спалення став Сонцем.

Подібним процедурам піддавалися коні, їх теж приносили в жертву, а трупи розчленовували. А ось свинями, які у каравані виконували функцію запасу їжі, ацтеки, очевидно, погребували: їх теж убили, але туші були поховані цілими.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.