«Кривавий маршал». В Одесі «Нацкорпус» провів акцію проти перейменування проспекту на честь Жукова

В Одесі представники партії «Національний корпус» провели акцію-перформанс під назвою «Марш смерті». Таким чином націоналісти висловили протест проти перейменування проспекту Небесної сотні на честь маршала Жукова.

Про це повідомляє The Бабель.

Фото: theБабель
Фото: theБабель

«Георгій Костянтинович Жуков, який отримав від солдатів прізвисько «Катафалк» і «М'ясник» — не маршал перемоги. Жуков — маршал смерті, міфологізований за часів СРСР. Жуков не рахувався з життями солдатів і втратами та ставився до них як до видаткового матеріалу», — зазначили в «Нацкорпусі».

Активісти прийшли з портретом Жукова до приймальні депутата міськради від «Опозиційного блоку» Богдана Гіганова, хоча спочатку планували акцію біля приймальні самої партії. Гіганов заявив активістам, що вони помилилися будинком, і додав, що добре ставиться до особистості маршала.

Націоналісти облили червоною фарбою портрет Жукова та заявили, що подали звернення на ім'я міністра оборони з вимогою прибрати бюст Жукова з будівлі Оперативного командування «Південь».

«Це зла насмішка над одеситами і над українцями, що хлопці йдуть на фронт, на війну з Росією, відправляються на неї з будівлі, де висить портрет людини, яка відправляла сотні тисяч людей на смерть», — сказав активіст партії Анатолій Чумаков.

Відзначимо, що повернути стару назву проспекту, який декомунізували в травні 2016 року, запропонував депутат від «Опоблоку» Микола Скорік.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?