Архів вищих органів влади підготував інтернет-виставку присвячену 140-річчю Симона Петлюри

До 140-річчя від дня народження Симона Петлюри "Головне завдання наше —зберегти незломність національно-державної волі”, таку назву має інтернет-виставка, котру підготували працівники Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Про це йдеться у повідомленні на сайті архіву.

 

«Вірність ідеї, воля, непохитність на шляху боротьби за українську державність – риси справжнього Лицаря нескореної України, Голови Директорії УНР, Головного Отамана військ УНР С. Петлюри.

Перечитування й осмислення документів С. Петлюри дають відповіді на багато питань, зокрема: хто насправді є Симон Петлюра, як берегти державність, куди направляти її вектор, як шанувати і берегти армію, що таке віра для українців, для чого просвітницька діяльність?

Серед великої кількості архівних документів, більшість з яких за радянських часів були закриті від людей, рефреном для цієї виставки було обрано Звернення Голови Директорії і Головного Отамана військ Української Народної Республіки до Ради Республіки. Дороговкази Симона Петлюри не втрачають своєї актуальності» - йдеться у повідомленні архівістів.

Серед опублікованих матеріалів також є кілька світлин. Особливо цікавою є – «Єврейська делегація з Торою вітає Головного Отамана військ УНР С. Петлюру після його повернення з Галичини з Українською Галицькою армією. Фотокартка. Липень 1919 р.»

Із всією колекцією можна ознайомитись за посиланням.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?