У Львові археологи проведуть розкопки на місці Великої міської синагоги

Протягом тижня у Львові планують розпочати археологічні дослідження території, де колись була Велика міська синагога. Розкопки проводитимуть фахівці Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України на замовлення Львівської міської ради.

Про це повідомяє Дивись.Info із посиланням на НДЦ РАС.

 
Фото: НДЦ РАС

«Ми розпочинаємо реалізацію другого етапу проекту «Простір синагог», який стосується території втраченої Великої міської синагоги. Він передбачає проведення ґрунтовних археологічних досліджень цієї ділянки. На основі інформації, що збереглась під землею буде розроблено проект впорядкування площі», – розповіла начальниця управління, охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко.

За словами директора «Рятівної археологічної служби» Олега Осаульчука, польову частину робіт планують завершити за два місяці. Але терміни робіт залежатимуть від того, наскільки швидко замовник – Львівська міська рада – надасть доступ до ділянки.

Наразі площа між вул. Староєврейською та вул. Братів Рогатинців, де і мають провести дослідження, зайнята літніми майданчиками.

Довідково. Велика міська синагога була збудована 1801 року у бароково-класицистичному стилі на місці розібраної попередньої синагоги. 1943 року її підірвали німецькі нацисти. В радянський час руїни розібрали. У 1976 році на місці синагоги провели розкопки, після чого впорядкували площу, протрасувавши фундаменти синагоги 1801 року.

Під час цьогорічних робіт, окрім збережених фундаментів Великої міської синагоги, археологи також сподіваються дослідити рештки давнішої – готичної синагоги, яка була на цьому місці раніше. Її фрагменти виявили під час досліджень, які провели на частині ділянки у 2012 році.

«Сім років тому нам вдалось лише частково розкрити рештки готичної синагоги і зараз ми би хотіли продовжити ці дослідження. Тоді ми виявили кам’яні елементи – сходи, кам’яне мощення та обрамлення, які збереглись у дуже доброму стані», – пояснив археолог «Рятівної археологічної служби» Остап Лазурко.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?