У Вінниці демонтували погруддя революціонеру Петрові Запорожцю. ФОТО

5 червня у Вінниці демонтували погруддя діячу комуністичного революційного руху Петру Запорожцю.

Погруддя демонутвали з постаменту та вивезли комунальники, повідомляє «Вежа».

За знесення бюста Запорожцю мітингували 1 травня активісти молодіжної націоналістичної організації «Едельвейс». Головним гаслом їхньої «Акції-мітингу проти пережитку минулого» було «Ні комуністичній символіці!».

 
Вежа

Вони запалили фаєри біля пам'ятника та вимагали у міської влади демонтувати погруддя, поки «ми його не демонтували самі».

16 травня під час чергового засідання Виконавчого комітету Вінницької міської ради було прийнято рішення демонтувати погруддя. 

 
Члени петербурзького Союзу боротьби за визволення робітничого класу. Петро Запорожець стоїть посередині, а Володимир Ульянов (Ленін) сидить третій зліва. Санкт-Петербург, 1897 рік
Вікіпедія

Як зазначено у документі, при прийнятті рішення влада керувалась наказом Міністерства культури України від 04.04.2016 р. № 200 «Про незанесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», протоколом Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки м. Вінниці від 04.10.2018 р., ч. 1 ст. 52, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

ДОВІДКА:

Петро Запорожець (1973–1905) – діяч російського революційного руху. Народився в Білій Церкві. З 1891 року навчався в Петербурзькому технологічному інституті. Там долучився до марксистського гуртка. У 1895 році брав участь в організації «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» Володимира Леніна.

Вів соціал-демократичну пропаганду серед робітників у районах Нарвської та Московської застав. У грудні 1895 року Запорожця  арештували й засудили на п’ять років заслання. Збожеволів під час лідства. З 1897 року перебував у Кирилівській психіатричній лікарні в Києві. Згодом – у лікарні у Вінниці, де й помер.

У 1970-х роках прах Петра Запорожця був урочисто перенесений в Сквер Слави (нині Європейська площа) Вінниці.

Три цілі за ніч. Із «Щоденника нелегального солдата»

І бачу, як бойовики евакуюють пораненого. Двоє витягають його з окопу і забирають. Його руки у них на плечах, голова звисає на груди. Троє відразу, у повний зріст – легка мішень, спокуслива мішень... Але я не стріляю. Коли евакуюють пораненого, стріляти не можна. Так мене навчили. Етика війни. Табу. «Нельзя превращать благородное искусство войны в скотство», - говорить часто Вольф.

Чотири біографії на тлі Вересневої кампанії

Перевагою командира є брати відповідальність на себе. Сьогодні я беру її на себе у найтяжчу мить – наказую припинити подальшу беззмістовну боротьбу, аби не лити даремно вояцьку кров. Дякую вам за вашу мужність та ваш послух, знаю, що знову прийдете, коли будете потрібні.

Як дозвіл на продаж землі поховав Римську республіку

У 111 році до Р.Х. Рим вирішив приватизувати землю та відкрити ринок землі. До цього уся земля вважалася громадською. А від того моменту – оголошувалася приватною власністю. Як ця революція знищила Республіку та чому це був поганий сценарій?

Легенда про Топільцина

Зганьблений насамперед у власних очах реформатор вирішив відмовитися від влади та піти світ за очі. Разом з володарем погодилися вирушити на край світу й кілька тисяч його прихильників, які вважали Топільцина втіленням божества. Чи міг «проповідник миролюбства» стати засновником «імперії терору»?