Архів Національної Пам’яті отримав приміщення від НБУ

Інститут національної пам’яті показав приміщення, де зберуть усі архівні документи радянських спецслужб.

Про це повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам’яті.

Архів буде базуватися у Києві на лівому березі на вул. Пухівській, 7, корпус № 5.

Кабінет міністрів передав для цього одне з приміщень Національного банку площею понад 11 тисяч кв.метрів.

«Таким є черговий етап реформи декомунізації. Створюється цивільна архівна установа для доступу до колишніх урядових таємниць СРСР. До Архіву перевезуть документи 1917—1991 років, які нині зберігаються у Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, Міністерстві оборони, Державній прикордонній службі, органах прокуратури та судах,» - повідомляє офіційний сайт УІНП.

Щоб отримати ці документи, потрібна буде лише заява та документ, що посвідчує особу.

Володимир В’ятрович, Голова Інституту національної пам’яті пояснює, навіщо вони це роблять:

“Буде два головні результати.

Перше: це стане значно зручніше для користувачів. Все в одному місці, комфортні читальні зали, для доступу достатньо лише звернення і паспорта; не буде зайвої паперової тяганини, як зараз, щоб зайти в режимне приміщення СБУ чи МВС. 

І друге: українські спецслужби мають зберігати українські таємниці. Ми забираємо у силовиків спокусу регулювати доступ до інформації про наше минуле”.  

 
Володимир В'ятрович (ліворуч), Андрій Когут, Степан Кубів та Ігор Кулик під час прес-конференції біля будинку Архіву Національної Пам'яті, 24 червня 2019 року. ФОТО: УІНП

Перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів зазначив:

«Здавна у Москві було винайдено один з найбільш жорстоких методів репресій — репресія правди. Бо правда, ніби вакцина, формує імунітет суспільства до історичних маніпуляцій, запобігає перекрученням та обману.

Тепер, коли Уряд передав Українському інституту національної пам’яті цю будівлю для Архіву, всі документи стануть загальнодоступними в одному приміщенні».

Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву СБУ, розповів, що за чотири роки впровадження реформи в рази зросла кількість зацікавлених історією України. Це — люди, які шукають правду про долю рідних та науковці.

«Щоб зберегти сталість доступу і відповісти на запити людей, що зростають, Галузевий державний архів СБУ уже зараз готовий розпочати передачу документів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму до Архіву УІНП».

Щоправда, для цього спочатку потрібно облаштувати приміщення.

 
Будинок Архіву Національної Пам'яті ще треба буде облаштувати

Директор новоствореного Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті Ігор Кулик окреслив найближчі плани:

«Ми прагнемо створити сучасний архів, максимально зручний для користувача. Головне його призначення – забезпечити вільний доступ до архівних документів.

Це буде архів минулого заради майбутнього.

Зібрана доказова база злочинів, вчинених комуністичною владою,  не лише дасть змогу не допустити їх повторення в прийдешньому. А й дозволить краще розуміти практики, якими й сьогодні користується Росія в гібридній війні проти України та загалом у світі”.

Довідка:

Парламент проголосував за декомунізаційний пакет законів 9 квітня 2015. Тоді також був прийнятий Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Цим законом запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті. 

5 червня 2019 року Кабінет Міністрів України виділив для цього у Києві приміщення площею понад 11 тисяч кв. метрів.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

Вже на сьогодні Україна посіла перше місце серед пострадянських країн у міжнародному рейтингу доступу до архівів КДБ за результатами дослідження, проведеного Інститутом розвитку свободи інформації (IDFI). Для того, щоб забезпечити сталість такого високого результату, необхідне завершення реформи — створення Архіву Українського інституту національної пам’яті.

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.