Архів Національної Пам’яті отримав приміщення від НБУ

Інститут національної пам’яті показав приміщення, де зберуть усі архівні документи радянських спецслужб.

Про це повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам’яті.

Архів буде базуватися у Києві на лівому березі на вул. Пухівській, 7, корпус № 5.

Кабінет міністрів передав для цього одне з приміщень Національного банку площею понад 11 тисяч кв.метрів.

«Таким є черговий етап реформи декомунізації. Створюється цивільна архівна установа для доступу до колишніх урядових таємниць СРСР. До Архіву перевезуть документи 1917—1991 років, які нині зберігаються у Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, Міністерстві оборони, Державній прикордонній службі, органах прокуратури та судах,» - повідомляє офіційний сайт УІНП.

Щоб отримати ці документи, потрібна буде лише заява та документ, що посвідчує особу.

Володимир В’ятрович, Голова Інституту національної пам’яті пояснює, навіщо вони це роблять:

“Буде два головні результати.

Перше: це стане значно зручніше для користувачів. Все в одному місці, комфортні читальні зали, для доступу достатньо лише звернення і паспорта; не буде зайвої паперової тяганини, як зараз, щоб зайти в режимне приміщення СБУ чи МВС. 

І друге: українські спецслужби мають зберігати українські таємниці. Ми забираємо у силовиків спокусу регулювати доступ до інформації про наше минуле”.  

 
Володимир В'ятрович (ліворуч), Андрій Когут, Степан Кубів та Ігор Кулик під час прес-конференції біля будинку Архіву Національної Пам'яті, 24 червня 2019 року. ФОТО: УІНП

Перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів зазначив:

«Здавна у Москві було винайдено один з найбільш жорстоких методів репресій — репресія правди. Бо правда, ніби вакцина, формує імунітет суспільства до історичних маніпуляцій, запобігає перекрученням та обману.

Тепер, коли Уряд передав Українському інституту національної пам’яті цю будівлю для Архіву, всі документи стануть загальнодоступними в одному приміщенні».

Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву СБУ, розповів, що за чотири роки впровадження реформи в рази зросла кількість зацікавлених історією України. Це — люди, які шукають правду про долю рідних та науковці.

«Щоб зберегти сталість доступу і відповісти на запити людей, що зростають, Галузевий державний архів СБУ уже зараз готовий розпочати передачу документів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму до Архіву УІНП».

Щоправда, для цього спочатку потрібно облаштувати приміщення.

 
Будинок Архіву Національної Пам'яті ще треба буде облаштувати

Директор новоствореного Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті Ігор Кулик окреслив найближчі плани:

«Ми прагнемо створити сучасний архів, максимально зручний для користувача. Головне його призначення – забезпечити вільний доступ до архівних документів.

Це буде архів минулого заради майбутнього.

Зібрана доказова база злочинів, вчинених комуністичною владою,  не лише дасть змогу не допустити їх повторення в прийдешньому. А й дозволить краще розуміти практики, якими й сьогодні користується Росія в гібридній війні проти України та загалом у світі”.

Довідка:

Парламент проголосував за декомунізаційний пакет законів 9 квітня 2015. Тоді також був прийнятий Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Цим законом запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті. 

5 червня 2019 року Кабінет Міністрів України виділив для цього у Києві приміщення площею понад 11 тисяч кв. метрів.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

Вже на сьогодні Україна посіла перше місце серед пострадянських країн у міжнародному рейтингу доступу до архівів КДБ за результатами дослідження, проведеного Інститутом розвитку свободи інформації (IDFI). Для того, щоб забезпечити сталість такого високого результату, необхідне завершення реформи — створення Архіву Українського інституту національної пам’яті.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.