Українська громада та представники держави вшанували вояків УНР і ЗУНР у Перемишлі. ФОТО, ВІДЕО

У польському Перемишлі українці пройшли ходою через місто і провели молебень за загиблими 99 років тому інтернованими вояками армій УНР і УГА. Акція відбулася мирно та без конфліктів.

На щорічну подію прибули представники обʼєднань депортованих із східної Польщі після Другої світової війни і обʼєднань українців у Польщі, українська обласна та районні адміністрації, представники дипломатичного корпусу, повідомляє Польсько-український портал.

Голова Обʼєднання українців у Польщі Петро Тима пояснив, що цьогоріч поліція і спецслужби спрацювали наперед із можливими провокаторами з крайнього правого середовища, за що охоронцям порядку не раз дякували під час промов учасники свята.

 
POLUKR.NET / АНДРІЙ ПОЛІКОВСЬКИЙ

Вздовж ходи лише кілька разів стояли люди з плакатами, де йшлося про те, що слід «памʼятати про геноцид УПА на Волині» та «заборону бандерівської символіки в Польщі».

Проте були й поляки, які щороку приходять на свято, – зокрема, дружина покійного польського борця з комунізмом Яцека Куроня, Данута.

 
POLUKR.NET / АНДРІЙ ПОЛІКОВСЬКИЙ

Почалося все традиційно з літургії в греко-католицькому соборі Івана Хрестителя. Потім відбулася 1,5-годинна хода на цвинтар в селі Пікуличі (окраїна Перемишля), де поховані загиблі на цій землі вояки армії УНР та УГА.

Для сонного галицького містечка щорічна релігійна хода з оркестром національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – атракція, яку місцеві з цікавістю розглядають із вікон.

Коли колона прийшла на цвинтар, то там відбулася традиційна панахида та покладання квітів до збірної могили з написом «Борцям за волю України».

 
POLUKR.NET / АНДРІЙ ПОЛІКОВСЬКИЙ

Після панахиди першим промову виголосив голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, який провів паралелі між загиблими вояками УНР у війні проти більшовиків майже 100 років тому та українською армією, яка боронить сьогодні Україну і Європу від росіян.

«Навіть сьогодні маємо повідомлення, що ще один український воїн, який захищає Україну та Обʼєднану Європу, загинув на Донбасі. – заявив Ганущин. – Це хлопець із Львівщини. Тут зібралися різні покоління, але всі ми відчуваємо потребу віддати шану тому поколінню, яке полягло за нас на цій землі».

Відео: Покладання квітів до пам'ятного хреста

Слово мали також екс-голова Львівської ОДА Олег Синютка, чинний в. о. голови Львівської ОДА Ростислав Замлинський і голова Обʼєднання українців у Польщі Петро Тима.

«Нещодавно найбільша польська скаутська організація «Союз польського харцерства» і її український відповідник «Пласт» підписали договір. – сказав Петро Тима. – Напередодні 14 серпня, роковин Варшавської битви у всіх місцях Польщі, де є схожі могили польської армії та армії УНР, скаути обох країн займуться упорядкуванням таких могил. На цих похованнях мають разом зустрічатися істрики, громадські діячі та політики Польщі та України. Разом можемо показати, що історія не повинна нас розділяти».

 
POLUKR.NET / Андрій Поліковський

ДОВІДКА:

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918—1921 роках році три казармові об’єкти в с. Пікуличах використовували як табір для військовополонених, здебільшого вояків УНР і УГА. У 1919 році в таборі була максимальна їх кількість – близько 30 тисяч. Брак санітарних умов та тривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу і туберкульозу.

До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян обрали місце старої австрійської порохівні на околиці с. Пікуличів. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. На початку 1924 року були ексгумовані й перенесені на цвинтар останки захоронень із сусідніх полів. За кілька років цвинтар облагородили і на кургані зі спільних могил встановили хрест із написом: «Борцям за волю України».

Щороку 1 листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправляла панахиди. Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили. Відбудували цвинтар щойно в 1989 році, а назву «Український військовий цвинтар» встановили у 1994 році.

7 липня 2000 року на території цвинтаря перепоховали останки 47 бійців УПА, які загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.