Музей Української революції 1917-1921 рр. закрито

Експонати Музею Української революції 1917-1921 рр. опинились без охорони та контролю. В будівлі відключено світло. Працівників не пускає охорона

Музей Української революції 1917-1921 рр., що розташований в одній із кімнат Київського міського будинку вчителя, може бути ліквідований.

Історичну будівлю, у якій впродовж 1917-1918 рр. розміщувалася Українська Центральна Рада, закрито на ремонт.

Однак, Музей Української революції 1917-1921 рр. продовжував працювати. Там проводились заходи. Приходили відвідувачі.

30 травня 2019 р. о 12 год. 45 хв. було знеструмлено експозиційну залу Музею. Зробив це технічний персонал Будинку вчителя без жодного попередження та пред’явлення будь-яких документів,

Експозиція Музею Української революції 1917-1921 рр.
Експозиція Музею Української революції 1917-1921 рр.

Експонати Музею, серед яких оригінали видруків Універсалів Української Центральної Ради, особисті речі та документи, пов’язані із життям М.Грушевського, Є. Чикаленка, С.Петлюри, Є. Коновальця, колекції мап України та одностроїв українських вояків доби УНР, Української держави та ЗУНР, унікальна фалеристика, рідкісні грошові банкноти часів визвольних змагань опинились під загрозою викрадення чи знищення.

Частина експонатів перенесена в фонди Національного музею історії України, але доля Музею української революції лишається невизначеною.

А вчора працівників музею не допустили на робочі місця. Директорові музею Олександру Кучеруку довелось викликати поліцію, щоби потрапити на робоче місце.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?