Суд в Амстердамі не виніс рішення щодо «скіфського золота»

Апеляційний суд Амстердама 16 липня не зміг винести рішення у справі про «скіфське золото» та попросив додаткову інформацію щодо спору України та окупаційної адміністрації музеїв анексованого Росією Криму.

Зазначається, що остаточне рішення суд може винести за 6-9 місяців – повідомляє Громадське.

 
ФОТО: "ЗАБУТА СПАДЩИНА"

«Сторони представили свої думки з поясненнями і думками експертів, але Апеляційному суду необхідна додаткова інформація. Сторонам надається два місяці для надання запитуваної інформації. Потім суд розгляне справу далі. Остаточне рішення можна очікувати через 6-9 місяців», — йдеться в повідомленні суду.

У березні Апеляційний суд Амстердама назвав орієнтовною датою винесення рішення у справі про «скіфське золото» — 11 червня, але потім термін змінили на липень.

11 березня суд почав розглядати апеляцію музеїв окупованого Росією Криму на рішення про повернення Україні колекції «скіфського золота».

У грудні 2016 року Окружний адміністративний суд Амстердама ухвалив рішення про те, що експонати кримських музеїв з колекції «Крим – золотий острів у Чорному морі» (так зване «скіфське золото») повинні бути повернуті в Україну.

Колекцію «скіфського золота» вивезли з Криму на виставку в археологічний музей Алларда Пірсона в Амстердамі на початку лютого 2014 року, ще до того, як півострів незаконно анексувала Росія. У зв’язку з анексією Росією Криму (яку Нідерланди не визнають) виник спір, кому повертати кримську колекцію.

Україна вимагала від музею повернути експонати.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?