Історик зі світовим ім'ям замінив "фейки Путіна" на "фейки Трампа" в російському виданні книги

З російського видання книги ізраїльського письменника й історика Юваля Ноя Харарі зникли звинувачення Путіна в брехні про анексію Криму, а інші формулювання про Росію пом’якшені. Як виявилося, це сталося з відома самого автора.

Про відмінності між оригіналом і перекладом пише російське видання "Медуза". Книгу 21 Lessons for the 21st Century, написану 2018 року, видало в Росії видавництво "Сіндбад" 21 червня цього року. Книга присвячена проблемам, з якими стикається сучасне суспільство.

 

Розходження між оригіналом і російським перекладом помітили читачі у розділі "Постправда". Наприклад, в англійській версії автор наводить як приклад фальшивих новин заяви президента Росії Володимира Путіна щодо перебігу ситуації в Криму у 2014 році. Російський переклад пропонує читачам книги приклади з хибною інформацією у заявах американського президента Дональда Трампа:

"Так, за підрахунками газети The Washington Post, за час, який минув після інавгурації, президент Трамп зрбив понад 6000 хибних публічних заяв. У промові, яку він виголосив у травні 2019 року, з-поміж 98 фактологічних тверджень Трампа 76% були помилковими, оманливими або нічим не підтвердженими. У відповідь Трамп і його прихильники незмінно називають журналістів The Washington Post, The New York Times, CNN та інших ЗМІ брехунами і звинувачують їх у поширенні "фейкових новин" з метою дискредитації президентства Трампа".

В англійському оригіналі Харарі наводить зовсім іншу історію – про те, як Володимир Путін публічно заперечував присутність російських військових у Криму у лютому 2014 року:

"Російський уряд і президент Путін особисто неодноразово заперечували, що це були російські війська, і описували їх як спонтанно створені "групи самооборони", які могли придбати обмундирування в місцевих крамницях. Коли вони виступали з цією доволі незграбною заявою, Путін і його помічники прекрасно знали, що брешуть".

"Медуза" порівняла англомовну версію розділу "Постправда" з виданнями "21 уроку для ХХІ століття" німецькою, французькою мовами й івритом. Усі вони збігаються за змістом.

 

До того ж, у російській версії не тільки розділ про "постправду" зазнав редакції.

Український блогер Андрій Черников помітив правки у розділі 11 ("Війна") в підрозділі "Погляд з Кремля". Анексію Криму Росією названо "єдиним успішним вторгненням ХХІ століття, яке здійснила велика держава". Автор пише, що сама Росія "не вважає анексію Криму вторгненням у чужу країну", і відзначає, що російські війська "практично не зустріли опору ні з боку місцевого населення, ні з боку української армії".

Українська, англійська, німецька і французька версії не містять ремарки про те, що Росії не вважає анексію Криму вторгненням до чужої держави. Зате там ідеться про те, що Росія "поселила страх у душах сусідів". А успіх завоювання пояснюється збігом обставин – ані місцеве населення, ані українська армія не чинили опору, а інші країни не втручалися в те, що відбувалося.

Як з'ясувала "Медуза", зміну фрагментів тексту російського перекладу затвердив сам Юваль Ной Харарі.

"Моя мета полягає в тому, щоб основні ідеї книги про небезпеки диктатури, екстремізму й нетерпимості досягли якомога ширшої аудиторії, – заявив письменник у колонці для сайта NEWSru.co.il – У тому числі, аудиторії, яка живе в країнах із недемократичним режимом. деякі приклади можуть відштовхнути аудиторію або призвести до цензури з боку певного режиму. З цієї причини я допускаю адаптацію книг і затверджую зміни певних прикладів – але ніколи головних думок твору".

Український переклад книги "21 урок для 21 століття" видало видавництво BookChef у 2018 році.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?