АНОНС: Вахтанг Кіпіані представить книгу "Справа Василя Стуса" в Чернігові

11 липня в Чернігові головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані презентує книгу "Справа Василя Стуса".

У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами,читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом "Секретно". 

 

"Один із героїв цієї книги - Левко Лук'яненко, уродженець Чернігівщини. У нього КГБ вилучив частину матеріалів, які лягли в основу звинувачення поета. Приходьте всі, хто хоче знати більше про Стуса, його друзів, ворогів і, ясне діло, адвоката Медведчука. Символічно, що зустріч відбудеться в бібліотеці ім. Михайла Коцюбинського, а в томі є матеріали про Михайлину Коцюбинську, небогу класика й товаришку Стуса, яка його рятувала на суді", - зазначив Вахтанг Кіпіані, який упорядкував книгу.

Книга вийшла у видавництві "Віват" 2019 року.

11 липня, четвер, 18.00

Місце: Чернігівська міська бібліотека ім М. М. Коцюбинського (вул. Кирпоноса, 22).

Вхід вільний.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.