В неіснуючому лемківському селі врятували церковну дзвіницю

Група любителів Низьких Бескидів врятувала історичну церковну дзвіницю ХІХ століття від повного руйнування в неіснуючому селі Поляни-Суровичні.

Про це повідомляє видання "Наше Слово".

 
Фото із facebook.com/polanysurowiczne

Справа стосується села Поляни-Суровичні у ґміні Команча, яке сьогодні є долиною, де ніхто не живе. А воно до 1946 року нараховувало більше тисячі мешканців (майже самих лемків). У селі була дерев'яна греко-католицька церква Святого Архангела Михаїла з окремою дзвіницею.

Оригінальний малюнок дзвінниці та церкви з 1926 року української малярки Олени Кульчицької
Оригінальний малюнок дзвінниці та церкви з 1926 року української малярки Олени Кульчицької

Ця дзвіниця – єдиний об'єкт, який нині свідчить про існування села. Протягом багатьох років дзвіницею ніхто не цікавився. Її могло не бути, але у варшавському туристичному середовищі народилася ідея її відбудови.

 
Фото із facebook.com/polanysurowiczne

З 2012 року цей об'єкт, власником якого є Братство греко-католицької молоді "Сарепта", поетапно відновлювався. Вдалося відремонтувати знищені мури дзвіниці (основні праці виконало товариство "Маґурич") та споруджено тимчасовий дах. Останнім етапом робіт було встановлення купола на дзвіниці.

 
Фото із facebook.com/polanysurowiczne

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.