АНОНС: Довженко-Центр відкриває мультимедійний Музей Кіно

12 вересня День українського кіно та 25-річчя Довженко-центру відзначать відкриттям Музею кіно. Прем'єрна мультимедійна виставка "ВУФКУ. LOST & FOUND" розповість про українську кінореволюцію 1920-х.

Виставка "ВУФКУ. Lost & Found" та паралельна програма розкриють історію міжнародного успіху Всеукраїнського фотокіноуправління — державної організації, яка у 1920-ті роки сформувала успішну українську кіноіндустрію.

ВУФКУ об'єднало кіностудії Одеси, Ялти і Києва, розвинуло виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту в сфері кіно, спричинивши справжню "кіноманію". Завдяки ВУФКУ українське кіно вийшло на міжнародний ринок — наші фільми показували в Німеччині, Франції, Нідерландах, Британії, США та Канаді.

 

Логотип ВУФКУ, художник Олександр Довженко (імовірно 1924 рік)

Уклавши угоди з такими ключовими гравцями індустрії, як Kodak, Pathé та Agfa, ВУФКУ стало одним із кіногігантів у тогочасній Європі та вже серед сучасників здобуло славу "українського Голлівуду". 

Мультимедійна експозиція у відновлених приміщеннях Довженко-центру площею 1500 кв. м представить експонати з провідних українських музеїв та небачені скарби з колекції Довженко-центру. Рідкісні кадри фільмів, кінохронік та анімації, унікальні архівні документи та фото, що перенесуть глядача в атмосферу буремних 1920-х. 

 

"Виставка "ВУФКУ. Lost & Found" — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи засвоїти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його "декомунізація"? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? Чи правильно віктимізувати 1920-ті терміном "Розстріляне відродження", ігноруючи очевидні успіхи доби? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них буде неповною без комплексного висвітлення феномену кіно 1920-х", — говорить Іван Козленко, генеральний директор Довженко-центру.

До створення експозиції долучилися відомі сучасні автори: Алла Загайкевич, Георгій Потопальський, Олександр Бурлака, Анатолій Бєлов та група Sensorama, Микола Рідний, Ірина Стасюк, Олексій Нікітін, Олександр Ірванець, Антон Санченко, Тетяна Малярчук, Наталка Сняданко, Ірина Цілик.

Виставка є результатом масштабного дослідження команди Довженко-центру, що розпочалось 2012 року публічними показами українського німого кіно з сучасними саундтреками. Відтоді в культурний обіг повернуто десятки фільмів, віднайдених в Україні та за кордоном.

Медіатека Довженко-центру також презентує сайт https://vufku.org/ — перший онлайн-ресурс, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Кураторська група: Станіслав Мензелевський, Анна Онуфрієнко, Олександр Телюк

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

ПАРАЛЕЛЬНА ПРОГРАМА:

Музичні кіноперформанси "КОЛО ДЗИГИ" - Репрем'єри заборонених та віднайдених німих фільмів виробництва ВУФКУ із сучасними саундтреками у живому виконанні DZ`OB, Вагоновожатих, Мар'яни Садовської.

Кінолекторій "КУЛЬТУРФІЛЬМ" за участю українських та світових дослідників кіно.

Кіноклуб "OLDSCHOOL": покази відреставрованих версій фільмів ВУФКУ.

Екскурсії експозицією для дітей, родин.

Графік подій "Паралельної програми" буде оголошено згодом.

 

12 вересня, четвер,

17.00 - прес-конференція з організаторами виставки "ВУФКУ. LOST & FOUND" 

18.00 - кураторська екскурсію експозицією для журналістів

19.00 - урочисте відкриття виставки "ВУФКУ. LOST & FOUND"

20.00 - кіноперформанс "Нариси радянського міста"(1929) з новим саундтреком наживо гурту DZ`OB (Вхід за квитками).

Виставка працюватиме до 22:00

Місце: 1 і 5 поверхи Довженко-Центру (м. Київ, вул. Васильківська, 1, станція метро "Голосіївська").

Вхід вільний.

Виставка діятиме з 13 вересня по 1 грудня 2019 року, 12:00 - 20:00

Вихідні дні - понеділок, вівторок.

Вхідний квиток – 80 грн., пільговий – 50 грн (школярі з 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення).

Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

 

 

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Танковий етюд в рожевих тонах

Події останніх місяців призвели до того, що поєднання слів "Прага" та "пам'ятник" у новинній стрічці наразі більше апелює не стільки до споруд часів Карла IV чи величних барокових пам'яток, скільки до монументів, присвячених подіям останньої світової війни

Операція Anthropoid

На світанку 18 червня 1942 року в центрі Праги почався незвичний рух. Неподалік Карлової площі, навколо церкви святого Карла Боромейського по вулиці Рессловій збиралися загони CC та гестапо. Понад сім сотень німців під командуванням 17 офіцерів взяли церкву в подвійне кільце. Під першими сонячними променями о пів на п’яту ранку мав розпочатися бій з наперед відомим переможцем

Роман Кирчів: «Як намагалися мене заарканити»

Склалося так, що з юних років я опинився у полі зору чи не найзловіснішого витвору більшовицької тоталітарної системи, її органів безпеки. Вони намагалися зробити мене своїм прислужником і за непокору переслідували та всіляко шкодили і пакостили мені.