Спецпроект

Зеленський і Нетаньяху відвідали Бабин Яр. ФОТО

Під час вшанування жертв Бабиного Яру разом із прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху президент України Володимир Зеленський згадав про розстріляних євреїв, циган, військовополонених і українських націоналістів.

Державні діячі відвідали місце трагедії 19 серпня під час офіційного візиту ізраїльського лідера в Україну, повідомляє офіційний сайт президента України.

За словами Зеленського, розстріли в Бабиному Яру можна описати трьома "неможливо": неможливо зрозуміти, неможливо забути й пробачити, неможливо допустити знову.

 
Президент України Володимир Зеленський
president.gov.ua

Глава держави наголосив, що незрозумілим є нелюдське прагнення винищувати людей за етнічною, національною чи політичною ознаками, незалежно від статі та віку.

"Перед очима – страшна нескінченна черга людей, які не розуміли, що їх ведуть на смерть. Переважна частина убитих були єврейської національності", – зазначив він.

Володимир Зеленський додав, що, розстрілявши всіх євреїв, яких змогли знайти, нацисти почали розправлятися з іншими – полоненими, ромами та українцями, які боролися за свою державу.

"Тоталітарний радянський режим наклав табу на такі теми, як Голокост, Бабин Яр, Голодомор, і довго замовчував справжні масштаби цих злочинів. За різними даними, у період нацистської окупації в Бабиному Яру було розстріляно від 70 до 200 тисяч людей. І це не просто статистика", – підкреслив Президент.

Президент нагадав, що ізраїльський Меморіальний комплекс Голокосту "Яд Вашем" удостоїв високого звання "Праведників народів світу" понад дві з половиною тисячі українців. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю людей, які отримали це звання.

 
president.gov.ua

"Сьогодні тут, у Бабиному Яру, ми закликаємо міжнародне співтовариство об'єднати зусилля, щоб не допустити будь-яких проявів антисемітизму та нетерпимості на расовому чи національному ґрунті. Україна разом з усім цивілізованим світом демонструє єдність і стоїть на сторожі гуманізму, толерантності, свободи та демократії. Заради третього "неможливо" – неможливо допустити знову", – резюмував Президент.

Біньямін Нетаньяху висловив вдячність президенту та уряду України за збереження пам'яті жертв Голокосту. "Ви справді робите значний внесок у боротьбу з антисемітизмом", – зазначив він і попросив і надалі вшановувати пам'ять жертв Голокосту у Бабиному Яру.

Біля пам'ятного знаку "Менора" Зеленський і Нетаньяху поклали вінки.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?