Скульптуру Олександра Македонського знайли у ящиках з гончарством

Втрачену мармурову голову полководця Олександра Макадонського віднайшли в Археологічному музеї Вереї, Македонія. Її виявили випадково, завалену ящиками з гончарством в пилу у кутку музею.

Про це повідомляє Газета.UA із посиланням на The History Blog.

 
thehistoryblog.com

"Грива лева, мрійливі очі, невловимий погляд, настільки характерний для іконографії Олександра Великого", - зазначає керівник відділу старожитностей Анжелікі Котаридес.

Скульптуру Олександра епохи еллінізму виявили у 1970-х у побутовій купі сміття поблизу міста. Її використовували як будівельний матеріал. Згодом знову загубили.

Після консервації та очищення погруддя виставлять у музеї 2020-го. До неї приєднається ще одна вишукана скульптура ІІ століття до Р.Х. – голова Медузи, яку знайшли в будівельному завалі.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.