На ставці Гітлера під Вінницею знайшли підземні бункери на чотири поверхи

9 вересня Вінницький обласний краєзнавчий музей отримав детальний звіт за результатами досліджень центральної частини території ставки Адольфа Гітлера «Вервольф» у селі Стрижавка під Вінницею.

Про це повідомляє газета "День".

Фахівці з Інституту прикладних проблем екології, геофізики і геохімії, які вивчали пам'ятку, підтвердили розташування "підземних рукотворних об'єктів", тобто приміщень у чотири поверхи. Про точну площу бункерів наразі не йдеться, каже директорка Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька. Адже дослідження передбачали підтвердження чи спростування факту про існування підземних приміщень.

Тепер точно можна стверджувати, що ставка мала не лише наземні, а й підземні бункери завглибшки до 10—12 метрів. Верхній поверх розташований на глибині приблизно 2,5 м під землею, а висота кожного поверху становить 1,8 метра.

 

"Коли 2011 року ми відкривали Історико-меморіальний комплекс жертв нацизму на території ставки Гітлера, який нині підпорядкований нашому музею, то не мали жодних документів, креслень і навіть фото цього об'єкта. Востаннє масштабні дослідження (наприкінці 1980-х років) там проводили спеціалісти група "Гермес" із Москви.

Усі висновки вони забрали, і хоч ми неодноразово до них зверталися, жодної інформації нам так і не надали, — коментує Катерина Висоцька. — Досить довго побутувала думка, що коли ставку підірвали, то знищили не лише наземні, а й підземні приміщення. Цю тезу підтверджували і науковці, і дослідники.

Але торік ми мали зустріч з директором Інституту прикладних проблем екології, геофізики та геохімії Миколою Якимчуком, який у складі делегації приїздив на ставку як екскурсант. Він зробив кілька фото і за кілька днів повідомив, що перевірив зображення, результати дають підставити стверджувати, що під землею щось є. На той момент ми не знали, що це. Але інтерес був шалений.

Замовили дослідження. Фахівці запідозрили, що поблизу майданчика для військової техніки (біля самого бункера Гітлера) можуть бути підземні приміщення. Цього року робота продовжилася. Спеціалісти зі столиці приїздили кілька разів, з апаратурою, сканували територію, брали зразки ґрунту з різної глибини, бетону, піску. Робили фото труби із розчищеного каналізаційного колодязя.

Все це по-науковому називається "метод частотно-резонансної обробки та інтерпретації даних супутникових знімків та фотознімків і наземні геоелектричні методи вертикального електрорезонансного зондування". Таке зондування разово проводиться на площі 10х10 сантиметрів, тому зрозуміло, що повне дослідження території ставки потребує дуже багато і часу, і ресурсів, адже це — 24 гектари площі.

Завдяки виконаній роботі тепер ми точно знаємо, що на ставці є велике підземне приміщення. На дослідженій ділянці вони виявили чотири поверхи бункерів з тунелями. Два верхніх поверхи, які ближче до поверхні, заповнені газами (аргон і радон), два нижніх — невідомою сумішшю газів з калієм і францієм. І, як вони пишуть у своїх висновках: "Дослідження вмісту третього і четвертого рівнів пустот потребує додаткових досліджень".

Катерина Висоцька додає, що говорити про якісь розкопки на сьогодні зарано, бо невідомо, що є на нижніх поверхах і чи безпечні ті речовини. Лише після того, як будуть зроблені всі дослідження, можна буде шукати фахівців, які спеціалізуються на фортифікаціях періоду Другої світової війни, зокрема ставок.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.