Спецпроект

Гендиректор Музею Майдана обраний віце-президентом ICOM-DRMC

На 25-ій Генеральній конференції Міжнародної ради музеїв International Council of Museums - ICOM створено новий міжнародний комітет, який займатиметься питаннями готовності музеїв до надзвичайних ситуацій та реагування на них – Disaster Resilient Museums Committee (ICOM-DRMC).

Про це повідомляє офіційний сайт Національного музею Революції Гідності.

Президентом обрано Diana Pardue (Національний меморіал "Статуя Свободи" і Національний музей еміграції "Елліс Айленд", Нью-Йорк), віце-президентом – Ігор Пошивайло (Національний музей Революції Гідності, Київ), секретарем – Brian Daniels (Музей університету Пенсильванії, Філадельфія), скарбником – Юджі Куріхара (ІКОМ Кіото 2019, Токіо).

У столиці Японії Кіото триває 25-та Генеральна конференція Міжнародної ради музеїв (ICOM). У ній беруть участь понад 4 тисячі учасників із 110 країн світу.

Відкриття відбулося 2 вересня у Міжнародному конференц-центрі Кіото за участі японського принца Акішіно і принцеси Кіко.

 
Засідання ICOM у Кіото, 1 вересня 2019 року
Фото: ICOM KYOTO 2019 Organising Committee

Цей найавторитетніший і наймасштабніший музейний форум планети проходить що три роки, збираючи на тиждень в одному просторі близько тисячі учасників. ICOM налічує понад 44 тисячі членів і представляє 138 країн. Цьогоріч музейники обговорюють тему "Музеї як культурні хаби: майбутнє традицій".

На тлі глобальних політичних, економічних і соціальних потрясінь світ лихоманить і від кліматичних змін, бідності, воєн, конфліктів, стихійних катаклізмів, порушення прав людини, екологічних і техногенних катастроф. Музейні спільноти переосмислюють місце, роль і стратегії своїх інституцій, замислюються про свій внесок у розвиток суспільства, мир і майбутнє.

На цьогорічній генеральній конференції ІCОМ створено Комітет з підвищення стійкості музеїв до надзвичайних ситуацій, який займатиметься питаннями готовності музеїв та реагуванням на них – Disaster Resilient Museums Committee (ICOM-DRMC).

Його створено на основі постійного комітету, який з 2005 року моніторив загрози, реагував на пошкодження й надавав допомогу культурній спадщині у різних країнах, зокрема в Іраку, Сирії, Пуерто-Ріко, Домініці, на Гаїті та Дорбуді.

"ІCОМ заснували 1946 року, зокрема і для сприяння повоєнному відновленню музеїв. Але не завждиу цьому музейники можуть покладатися на допомогу урядів. Тому вони мають збільшувати свою стійкість до загроз і реагування на них. Тривали дискусії щодо долі DRCM – чи йому залишатися дорадчим органом, чи він має перетворитися на дієвіший інструмент допомоги музеям і музейникам у надзвичайних ситуаціях", – пояснює Корін Веґенер, керівниця Ініціативи порятунку культури Смітсонівського інституту (Вашингтон, США).

Президентом ICOM-DRMC стала Діана Пардю, яка вже має багатий досвід: учасник рятувальної операції на Гаїті, керівник музейного напрямку Національного меморіалу "Статуя Свободи" і Національного музею еміграції "Елліс Айленд" Національної служби парків США із Нью-Йорку.

 
Керівний склад Міжнародного комітету з підвищення стійкості музеїв до надзвичайних ситуацій: президент – Діана Пардю, віце-президент – Ігор Пошивайло, секретар – професор Брайан Деніелс, скарбник – професор Юджі Куріхару

Віце-президентом обрано Ігоря Пошивайла, члена правління постійного комітету ICOM-DRMC, керівника проєктів із безпеки культурної спадщини, генерального директора Національного музею Революції Гідності.

"Серед найближчих завдань нового комітету – сформувати активне правління і розширити членство, актуалізувати тему управління ризиками, створити базу інформаційних ресурсів та можливостей навчання, налагодити партнерство. Вірю, що нам вдасться стати для музеїв у всьому світі дієвою, натхненною і партнерською платформою з підготовки та реагування на надзвичайні ситуації, які зростають щороку. А музеям ставати стійкими до криз і зберігати культурні надбання людства для майбуття", – оптимістично налаштований щодо подальшої діяльності комітету Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.

 
Ігор Пошивайло

Ігор Пошивайло – музеолог, кандидат історичних наук, заслужений діяч мистецтв України, громадський діяч. З 2016 року генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. Автор і куратор низки міжнародних проєктів культурно-мистецького спрямування, семінарів із музейної справи і культурної політики.

Стипендіат програми академічних обмінів імені Фулбрайта. Учасник Програми міжнародних відвідувачів Держдепартаменту США "Збереження культурної спадщини" (США, 2004), Програми глобального молодіжного обміну "Майбутнє культури у ХХІ столітті" (Японія, 2004).

Пройшов міжнародний навчальний курс "Перша допомога культурній спадщині в надзвичайних ситуаціях" (ІККРОМ, ЮНЕСКО, Смітсонівський інститут, м. Амстердам, 2015). Тренер навчальної програми "Перша допомога культурній спадщині в умовах кризи" (Вашингтон, Смітсонівський інститут, ІККРОМ, 2016). Автор і упорядник видання "Безпека культурної спадщини у надзвичайних ситуаціях: міжнародні стратегії для України". Експерт Міжурядового комітету із збереження духовної спадщини ЮНЕСКО (2009).

Брав участь у науково-дослідних експедиціях до Великої Британії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Швейцарії, Німеччини та Франції. Виступав із лекціями в Колумбійському університеті та Смітсонівському інституті. З 2019 року віце-президент Міжнародного комітету з підвищення стійкості музеїв до надзвичайних ситуацій (ICOM-DRMC).

ІCОМ (International Council of Museums) – міжнародне об'єднання музеїв та професійних музейних працівників, які займаються збереженням, охороною та популяризацією світової природничої і культурної спадщини, матеріальної і нематеріальної. Створений у 1946 році, та є недержавною організацією, яка має офіційні стосунки з ЮНЕСКО та консультативний статус в Економічній та соціальній раді ООН.

Український національний комітет Міжнародної ради музеїв був створений у 1992 році та став членом Міжнародної ради музеїв на правах її національного комітету. Члени ICOM беруть участь у діяльності 117 Національних комітетів та 30 Міжнародних комітетів, кожен із яких має свою спеціалізацію та займається окремим напрямком музейної діяльності. На початку 2019 року Національний музей Революції Гідності став членом ICOM.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?