Спецпроект

Відомі українці закликають прийти та вшанувати пам’ять жертв Голодомору

Цього року, 23 листопада, у День пам’яті жертв голодоморів, на території Національного музею Голодомору-геноциду пройдуть жалобні заходи. Військові, правозахисники, посадовці, історики, митці та співаки закликають киян прийти цього дня, аби долучитися до спільного вшанування пам’яті вбитих голодом українців.

Про це інформує прес-служба УІНП.

"Як відомо, історія вчить тому, що вона нічому не вчить… Але, в будь-якому випадку, будемо намагатися бути сумлінними учнями, бо знання – навіть історичні і генетичні, як відомо, не дають , а – беруть....

Пам'ятати трагедію Голодомору – це означає не тільки скорботу про невинно убитих співвітчизниках, це – насамперед, пам'ятати про історико-політичні причини того, що сталося і, найголовніше – робити все для того, щоб нічого навіть подібного не сталося в майбутньому.

Жах, обурення і наш праведний гнів на політиканів і ідеологічних потвор, які наважилися на нелюдські експерименти над нашим народом є джерелами нашої рішучості, люті, виховання і визнання себе як нації…

Голодомор – це невід'ємна частина нашої національної історичної пам'яті. Наш святий обов'язок – пам'ятати про цю трагедію. І навіть не задля себе, а задля тих, хто буде жити в нашій країні після нас", – Герой України, генерал-лейтенант Михайло Забродський.

 

 

"Самотня свічка, що горить в осінньому вікні... Для мене то не просто пам'ять – то усвідомлення і злість за одвічний НАШ роздрай. Класичний приклад, коли, спокусившись на обіцянки ситого майбутнього під крилом імперії в обмін на власну Честь і Гідність, мій Народ, зрештою, розплатився за це мільйонами життів і спаплюжених доль.

Чи вартує чогось життя, коли у спадок нащадкам ти залишаєш рабство?! Волію бути полум'ям свічі, що топить віск буденності ганьби...", – кримчанин, колишній політв'язень Кремля Володимир Балух.

 

 

"Руки дитини, яка двадцять років тому вперше запалила свічу пам'яті, стали руками солдата, які тримають автомат, захищають батьків. Очі, які тоді вмивалися сльозами від розповіді бабці про пережите у 1932–1933 роках, нині впевнено дивляться на ворога через приціл.

Нація, яка єдналася в хвилини вшанування померлих із голоду в минулому, об'єдналася, аби захистити своє майбутнє, і створила потужну армію. Скорбота за вбитими предками дає нам сили захищати себе і нащадків", – історик, Голова Українського інституту національної пам'яті (2014-2019 років) Володимир В'ятрович.

 

 

"Хемінгвей писав, що людину можна знищити, але неможливо перемогти. Це стосується і цілих націй, у тому числі нашої, і це добре розуміють росіяни.

Вони завжди намагатимуться винищити нас фізично, тому що наскільки б ми не були русифіковані, наскільки б не були слабкі – їм цього замало, бо завжди в історії знаходилися ті, хто чинив спротив їм навіть у найбезнадійніші роки", – Валерія Бурлакова ("Лєра"), журналістка, боєць АТО (Окрема добровольська чота "Карпатська Січ", 93-тя і 54-та окремі механізовані бригади, 46-й штурмовий батальйон "Донбас-Україна")

 

 

"Голодомор 1932-1933 років — геноцид, організований тоталітарним режимом проти мільйонів українців. Совєцька машина цілеспрямовано влаштувала терор українцям методом голоду.

Втім, знищити пам'ять про свої злочини вона не зможе ніколи. Ні тоді, ні зараз. Маємо вшановувати пам'ять тих, хто загинув. Маємо бути сильними, аби дати відсіч ворогу зараз", – Уляна Супрун, в.о міністра охорони здоров`я України (2016-2019)

 

 

"Голодомор – це було Господнє Чудо навпаки. Якщо Господь спромігся п'ятьма хлібами нагодувати п'ять тисяч народу, то більшовики народ, де земля, як кажуть, сама родить, прирекли на голодну смерть. Це найжахливіший злочин проти людяності у ХХ столітті. Таке не можна забути", – правозахисник, публіцист, дисидент, член-засновник Української Гельсінської групи Мирослав Маринович.

 

 

"Свічка пам'яті" – це не лише згадка про невимовно страшну трагедію, це ще й сила, вміння опиратися обставинам, бути насторожі, коли солодкими обіцянками хочуть приспати нашу пильність. І катарсис, без якого важко стрибнути з пострадянського болота у майбутнє", – співачка, волонтерка, художниця, телеведуча Анжеліка Рудницька.

 

 

"Голодомор – один з найжахливіших злочинів тоталітарного режиму проти власного народу. Фантомний біль за втраченими мільйонами своїх дітей завжди нагадуватиме Україні про ті драматичні часи.

Цей біль має додавати нам сил в боротьбі за свою свободу і незалежність. Забути минуле – поставити під сумнів майбутнє!"Олександр Терещенко, ветеран російсько-української війни, "кіборг", кавалер Ордену "За мужність" ІІІ ступеню, заступник Міністра у справах ветеранів України.

 

 

"Чому більшовики нищили селян? Маховик русифікації вже був запущений, національний склад промислових центрів уже старанно розмивався, пролетарій –- людина, якій не цікаве коріння. Селяни ж навпаки були концентратом мови, традицій, крім того ще й коштів, які могли бути пущені на національно-визвольний рух.

Як не допустити? Знищити. Заморити. Голод. І "доблесна" РККА на оточення. Це те саме, що охорона концтаборів смерті", – Віталій Гайдукевич, відомий телеведучий, журналіст, волонтер, координатор групи "Нове військо".

 

"Відомо, що іноді великі трагедії можуть згуртовувати націю і робити її сильнішою. Але щороку в ці сумні дні вшанування жертв Голодомору не можу знайти навіть дрібки аргументів, які крізь призму наших нечуваних утрат додавали б мені сили. Тільки біль і гнів...", – Іван Малкович, поет і видавець, власник і директор видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га.

 

"Голодомор це частина історії моєї сім'ї. Бабушка Маня з Прилук, мамина мама, була дочкою великої родини, розповідала, що її мама вимінювала на зерно все, залишилась лиш одна біла сорочка. І все одно двох дітей не врятувати не вдалось, померли від голоду.

Дідусь Павло, батьків тато, вижив лиш тому, що його, малого, посадили на товарняк і він доїхав до Одеси, якось знайшов родичів і вони пригріли його.

Замучити голодом, загнобити, залякати і знищити – от яка була мета радянської влади тоді. Зберегти пам'ять про це – означає не дати повторитись злочинам комунізму і більшовизму", – Марія Бурмака, співачка, Народна артистка України.

 

Нагадуємо, що меморіальні заходи розпочнуться о 15:00 на території Національного музею Голодомору-геноциду (вулиця Лаврська, 3, м. Київ).

Вхід вільний.

Участь у заході візьмуть: Президент України, вищі посадові особи держави, очільники українських церков, представники дипломатичного корпусу, громадськість.

О 16:00 відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання, після якої розпочнеться Акція "Запали свічку пам'яті!". Українці вдома та по всьому світу запалюватимуть свічки пам'яті у себе на вікнах чи біля меморіалів Голодомору.

Пам'ятні заходи пройдуть також по всій країні.

Український інститут національної пам'яті закликає медіа розмістити символ пам'яті – свічку або знак Голодомору – в ефірах, на сайтах та на шпальтах видань.

Соціальну рекламу, розроблену Українським інститутом національної пам'яті, можна завантажити за посиланням.

Кількість жертв Голодомору: підрахунки Степана Соснового

Серед розмаїття досліджень, присвячених подіям колективізації та Голодомору в Україні, особливе місце посідає наукова концепція агронома-економіста Степана Миколайовича Соснового, оприлюднена ним у 1942 – 1943 роках на шпальтах газети «Нова Україна», що в ті роки друкувалась в окупованому німцями Харкові

ОУН і Голод 1946-1947 років на Буковині. Як повстанці документували Голодомор

Наприкінці 1946 року, після жорсткої хлібозаготівельної кампанії, яка вимела із господарств українців практично усі продукти харчування, по всій Буковині запанував голод. Навесні 1947 року результати голоду стали просто кричущими. Численні голодні смерті, спухлі від голоду селяни заполонили буковинські села

Репортажі із повсталого Києва

Протести, які відбувалися в Україні протягом трьох місяців, були дзеркалом, у яке міг поглянути ЄС і побачити, у якому стані є цінності, на яких він був побудований. І відповісти: чи і як саме може їх захищати поза своїм центром? Відчути силу своїх інституцій та їхню здатність прийти на допомогу тим, хто за реалізацію мрії приєднатися до Європи готовий платити життям. Порівняти свою здатність до ведення політики «м’якої сили» із «реалізмом» сатрапів, які грабують власний народ та всіма можливими способами чіпляються за владу. Включно з бійнею, влаштованою на мирних маніфестаціях.

Пастор з Майдану Ральф-Ґергард Гаска

Якщо ці події нас чомусь навчають, то ось чому: перед силою цих багатьох «маленьких» людей, які з вірою у Господа ідуть своїми дорогами, не встоять жодні тирани і диктатори, і всі самозакохані та байдужі можновладці мають боятися їх, бо не вони переможуть.