Українське посольство назвало ліквідацію вулиці Коциловського у Перемишлі "поспішним та необачним" рішенням

Посольство України в Польщі прокоментувало рішення міської ради Перемишля про приєднання вулиці єпископа УГКЦ Йосафата Коциловського до прилеглої вулиці Івана Снігурського

Повідомлення з'явилося на сторінці посольства у Facebook.

 

Рішення влади Перемишля українські дипломати назвали "поспішним та необачним".

"Маніпулювання авторів резолюції аргументами, вирваними з контексту, небажання почути польських громадян української національності - рівноправних жителів Перемишля, цього разу, на жаль, перемогли.

Зазіхання на добре ім'я Блаженного, а відтак на рішення Католицької Церкви та св. Івана Павла ІІ, який у 2001 році проголосив єпископа Йосафата Блаженним, є безпрецедентним явищем у Польщі і не може бути виправдане!", - заначили у посольстві.

Крім того, як повідомляє прес-служба львівської мерії, міський голова Львова Андрій Садовий відкритим листом звернувся до Президента Перемишля Войцеха Бакуна із занепокоєнням щодо перейменування.

В листі йдеться про те, що для громади Львова наявність в партнерському місті Перемишлі вулиці імені Єпископа Коциловського є важливою запорукою дружніх відносин між Львовом та Перемишлем. 

"Наполегливо звертаюся до вас, пане Президенте, повернути назву вулиці єпископа Йосафата Коциловського та сподіваюся, що замах на пам'ять блаженного Йосафата Коциловського — це лише прикре непорозуміння, виправлення якого сприятиме подальшим хорошим стосункам Львова та Перемишля", — зазначає у листі Садовий.

Нагадаємо, рішення про скасування назви вулиці було прийнято 28 листопада. Ініціатива належала місцевим правим політикам. Вони пояснювали таке рішення нібито нелояльністю Коциловського по польської держави та співпрацею з нацистами.

Довідка. Йосафат Коциловський (1876-1947) — священик, доктор філософії і теології, професор, єпископ Перемишльської єпархії УГКЦ (1917-1947). Після Другої світової війни арештований радянською владою, помер у Лук'янівській тюрмі. 

24 квітня 2001 р. у присутності Папи Івана Павла ІІ у Ватикані відбулося проголошення декрету мучеництва єпископа Йосафата Коциловського. Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ.

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.