У селі під Львовом вандали розпиляли мідний пам’ятник Русалці Дністровій

Невідомі пошкодили придорожній пам’ятник Русалці Дністровій при в'їзді у село Наварія під Львовом. Вандали відпиляли частину мідного пам’ятника ще наприкінці жовтня, однак про це стало відомо лише зараз.

Про це повідомляє ZAXID.NET.

 
Фото: Остапа Процика

Фото пошкодженого пам'ятника 11 грудня опублікував на своїй сторінці у Facebook позаштатний радник міського голови Львова Остап Процик. Він зазначає, що скульптура розташована на території села Малечковичі.

"Якщо громада Малечковичів не хоче більше цього монументу, то навіщо позбуватись його так негарно – просто давати розкрадати шматками на метал?", – написав Остап Процик.

Малечковичі входять до складу Солонківської ОТГ. Начальник відділу капітального будівництва, ЖКГ, транспорту та благоустрою цієї ОТГ Олег Копач вперше дізнався про пошкодження скульптури від кореспондентки ZAXID.NET. Він також заявив, що ця скульптура ймовірно розташована на землі села Наварія, тому по коментарі варто звертатись туди.

Андрій Луків, керуючий справами виконкому Пустомитівської міськради, куди входить і село Наварія, розповів, що цей пам'ятник пошкодили ще наприкінці жовтня.

"У народі його називають "пам'ятником Лесі Українки", але це пам'ятник Русалці Дністровій. Його нижню частину розібрали. Він був зроблений з листів міді і невідомі їх вкрали. Це трапилось приблизно наприкінці жовтня.

Наш міський голова звертався з заявою у поліцію, як фізична особа, але йому відмовили зареєструвати [заяву], бо сказали, що він не є власником", – сказав Андрій Луків.

Він також переконаний, що скульптура насправді розташована на території Малечковичів, тобто у Солонківській ОТГ. У Пустомитівській міськраді та Солонківській ОТГ не мають детальнішої інформації про саму скульптуру.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці