Стали відомі нові кавалери ордену «За інтелектуальну відвагу»

Орден «За інтелектуальну відвагу» — срібний орден, який щороку вручає Капітула незалежного культурологічного часопису «Ї».

Зазвичай урочиста церемонія вручення з лаудаціями номінантам відбувається на щорічній церемонії "Межа року", після титульної промови головного і неодмінного редактора незалежного культурологічного часопису "Ї" Тараса Возняка, повідомляє видання Збруч.

 
Тамара Гундорова, Олександр Ройтбурд, Станіслав Росєк

Отже, орденами "За інтелектуальну відвагу" було відзначено:

Тамару Гундорову, професорку, літературознавицю і культуролога – "за відважну інтелектуальну інтерпретацію постмодерної дійсності як у літературі, так і у житті" (розкішну лаудацію презентувала Галина Старовойт);

Станіслава Росєка, професора, директора ґданського видавництва "Слово/образ територія" – "за послідовну поставу та відвагу у дослідженні незвіданих реґіонів людського буття та активну участь у формуванні модерного інтелектуального дискурсу як у Польщі, так і в Україні" (ґрунтовну лаудацію прочитав професор Марек Вільчинський);

Олександра Ройтбурда, художника, директора Одеського художнього музею – "за гідність та відвагу у творенні новітніх візуальних та вербальних сенсів" (фахову лаудацію подав Богдан Шумилович).


Як пише Збруч, для Олександра Ройтбурда церемонія стала нагодою вперше одягнути фрак, що чекав такої оказії кілька років, а для для професора Станіслава Росєка – вперше за останній десяток років вдягнути краватку.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..