В Італії археологи знайшли гробницю залізного віку із колісницею та без скелета. ФОТО

У центральній частині Італії під час проведення земляних робіт археологам вдалося виявити гробницю залізного віку. У ній знайшли зброю, прикраси і колісницю. Місце усипальниці виявили випадково під час огляду ділянки землі перед будівництвом нового спортивного комплексу в долині річки Невола.

Очолила групу дослідників Федеріка Босхі з Університету Болоньї, повідомляє Урядовий кур'єр.

 

Знайти гробницю археологам допомогла аерофотозйомка, коли в кадр потрапили обриси круглих ровів. Це викликало інтерес, і вчені більш детально обстежили місцевість.

Для цього вони виміряли електромагнітне поле цієї місцевості, що показало підземну аномалію і провели магнітну зйомку, яка вказала на наявність металевих предметів.

Сама по собі гробниця має невеликі розміри – 3.2х2.8 метра. Навколо неї був насипаний рів, ширина якого склала 30 метрів. Більше того, вченим вдалося встановити, що над усипальницею колись був насипаний земляний курган, але з часом він зрівнявся з землею.

Серед знахідок всередині поховання виділяють різну зброю, залізні і бронзові предмети, серед яких можна відзначити бронзовий шолом воїна, відро з бронзи, і частини від колісниці.

Встановити хто ж тут був похований археологам не вдалося, так як скелета померлого не виявили. Про високий соціальний ранг цього таємничого власника поховання свідчать як велика кількість, так і розкіш похоронних предметів.

 

Але хоч тіла не вистачає, скарби у цій могилі, якій 2600 років, унікальні. "Неординарна колекція культурних матеріалів" – це "недвозначне свідчення аристократичного статусу власника гробниці", – повідомила Босхі виданню Live Science в електронному листі.

Припущень про те, куди поділися рештки людини поки немає, можливо її перед похованням піддали кремації, або кістки зотліли, але версія про грабіжників точно відпадає, через те, що скарби залишилися на місці, їх ніхто не розікрав.

Гробниця датується VII століттям до Р.Х., тому вона, ймовірно, належала культурі Пічені, групі людей залізного віку, які жили вздовж узбережжя Адріатики в Італії.

Докази, включаючи артефакти цього поховання, свідчать про те, що пічені були войовничим племенем, але у 268 р. до Р.Х. Рим анексував їхні землі.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.