АНОНС: Презентація книги «Щоденник добровольця батальйону “Донбас”»

У Львові відбудеться презентація книги Ігоря Михайлишина - “Піаніста” - "Танець Смерті. Щоденник добровольця батальйону “Донбас” та зустріч з автором.

Про це повідомляє Благодійний фонд Карітас.

 

Ігор Михайлишин — доброволець, піаніст, юрист. Музикант, учасник Революції Гідності на Майдані. До лав добровольчого батальйону "Донбас" НГУ потрапив у червні 2014 року. Взяв позивний "Піаніст".

У серпні 2014 року опинився в гущі Іловайського котла у протистоянні зі збройними силами РФ. Після запеклих боїв потрапив в полон де провів 119 днів. Після звільнення вступив до лав ЗСУ у складі батальйону "Донбас-Україна".

Після закінчення військового контракту здобуває професійну музичну освіту в Київському інституті музики імені Р. Глієра.

Історія українського хлопця, не професійного військового, але воїна по духу, який пережив чимало важких, бурхливих та трагічних подій – Майдан, війна, Іловайський котел, загибель побратимів, полон.

Та не дивлячись на це, не здався, не зламався, вистояв, дійшов до кінця, не втратив віри, надії та любові, не втратив почуття краси, яку передає через музику. Ігор у своїй книзі ділиться не тільки буремними історіями пережитого, а й емоційними переживаннями, думками, роздумами, страхами та надіями.


Час: 20 лютого, четвер, 18:30


Місце: Реколекційно-відпочинковий центр "Світлиця", м. Брюховичі, вул. Широка, 4


Участь в даному заході є безкоштовна за умови реєстрації.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.