В Одесі демонтували останній барельєф Жукова. ВІДЕО

Активісти патріотичних організацій Одеси демонтували, 4 лютого, барельєф маршала Жукова з будівлі університетського гуртожитку на вул. Новосельського. Представники Українського інституту національної пам'яті засвідчили, що при цьому не було порушень законності.

Про демонтаж барельєфа повідомило Південне відділення УІНП на своїй сторінці у Facebook.

 

"Сьогодні демонтовано з будівлі гуртожитку №2 Одеського національного університету імені Мечникова (Новосельського, 64) останній у місті барельєф маршалу Радянського Союзу Георгію Жукову", - йдеться в повідомленні.

Зазначається, що "представники УІНП на місці засвідчили громадськості і поліції, що роботи з демонтажу виконані цілком в правовому полі, оскільки барельєфи, пам'ятні знаки, пов'язані з діячами Комуністичної партії Радянського Союзу, а цим критеріям відповідає постать Жукова, підлягають обов'язковому демонтажу".

Протягом попередніх п'яти років громадські активісти неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування з вимогами виконати вимоги закону про декомунізацію, однак безрезультатно.

Адміністрація університету ім. Мечникова дозволила роботи, оскільки барельєф на балансі цього будинку не перебував, а будинкоутримувачем є саме університет.


Нагадуємо, що три місяці тому, наприкінці жовтня, було також демонтовано барельєф Жукову на будівлі військкомату на розі вулиць Канатної та Пироговської. На його місці планують встановити меморіальну дошку з іменами одеситів, які віддали життя за суверенітет України у боях на Донбасі.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.