В Одесі демонтували останній барельєф Жукова. ВІДЕО

Активісти патріотичних організацій Одеси демонтували, 4 лютого, барельєф маршала Жукова з будівлі університетського гуртожитку на вул. Новосельського. Представники Українського інституту національної пам'яті засвідчили, що при цьому не було порушень законності.

Про демонтаж барельєфа повідомило Південне відділення УІНП на своїй сторінці у Facebook.

 

"Сьогодні демонтовано з будівлі гуртожитку №2 Одеського національного університету імені Мечникова (Новосельського, 64) останній у місті барельєф маршалу Радянського Союзу Георгію Жукову", - йдеться в повідомленні.

Зазначається, що "представники УІНП на місці засвідчили громадськості і поліції, що роботи з демонтажу виконані цілком в правовому полі, оскільки барельєфи, пам'ятні знаки, пов'язані з діячами Комуністичної партії Радянського Союзу, а цим критеріям відповідає постать Жукова, підлягають обов'язковому демонтажу".

Протягом попередніх п'яти років громадські активісти неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування з вимогами виконати вимоги закону про декомунізацію, однак безрезультатно.

Адміністрація університету ім. Мечникова дозволила роботи, оскільки барельєф на балансі цього будинку не перебував, а будинкоутримувачем є саме університет.


Нагадуємо, що три місяці тому, наприкінці жовтня, було також демонтовано барельєф Жукову на будівлі військкомату на розі вулиць Канатної та Пироговської. На його місці планують встановити меморіальну дошку з іменами одеситів, які віддали життя за суверенітет України у боях на Донбасі.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці