У Києві з'явилась зупинка швидкісного трамвая Олекси Тихого

У Києві зупинку швидкісного трамвая "Польова" перейменовано на станцію "Олекси Тихого".

Про це повідомляє Офіційний портал Києва.

 

"З 16 березня зупинку швидкісного трамваю "Польова" перейменовано на станцію "Олекси Тихого"", - йдеться у повідомленні.


ДОВІДКА. "Польова" — станція Правобережної лінії Київського швидкісного трамвая, розташована між станціями "Індустріальна" і "Політехнічна". Була відкрита у 1978 році. Названа за однойменною вулицею.


Олекса Тихий – український дисидент і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.

Рецидивіст, тричі засуджений до тривалих термінів позбавлення волі за антирадянську агітацію й пропаганду.

У листопаді 1989 р. Тихий разом із побратимами Стусом і Литвином був перепохований на Байковому кладовищі в Києві.


Читайте також:

Олекса Тихий. Справжній донецький українець

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?