Музеї світу показують наймоторошніші експонати, Софія Київська долучилася

У Мережі набирає обертів черговий карантинний флешмоб. Музеї світу діляться в Twitter фотографіями своїх наймоторошніших експонатів із колекції, закликаючи відвідувачів сидіти вдома

Про це повідомляє Укрінформ.

Запустив челендж під хештегами #СuratorBattle й #СreepiestObject Йоркширський музей, що у Великій Британії.

"Ми почнемо з цього пучка волосся III-IV сторіч із поховання римської панянки. У ньому все ще є шпильки...", – таке повідомлення розмістили працівники Йоркширського музею в Twitter, кинувши виклик своїм колегам.

До флешмобу приєдналися музеї по всій Британії та за її межами. Вони поширили зображення страхітливих порцелянових ляльок, ритуальних об'єктів та інших моторошних речей.

Не залишилися осторонь й українські музейники. Так, Софія Київська показала фреску початку ХІ ст.

Фреска
Фреска "Готські ігри" з Софійського собору в Києві

"Національний заповідник "Софія Київська" з страшенним задоволенням долучається до флешмобу. Отож до вашої уваги наш експонат у рамках флешмобу #CreepiestObject — це фреска "Готські ігри" у північно-західній сходовій вежі Софійського собору в Києві, початок ХІ ст.", — написали в заповіднику.

Фреска "Готські ігри", відома також під назвою "Боротьба ряджених", входить до циклу розписів сходових веж Софійського собору в Києві, стінопис яких оповідає про сватання київського князя Володимира Святославича до Анни Порфірородної. На фресці зображено театралізований двобій людини у песиголовій масці, що тримає спис чи рогатину, з вусатим безбородим воїном, озброєним бойовою сокирою й невеликим круглим щитом.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.