Суд заборонив УІНП оцінювати символіку дивізії СС "Галичина"

Суд відхилив вимоги позивачки заборонити пропаганду символіки дивізії “Галичина”

 

У середу, 27 травня, окружний адміністративний суд Києва виніс рішення, яким "визнав протиправними дії Українського інституту національної пам'яті (…) по наданню висновку про те, що символіка 14-ї  гренадерської дивізії військ СС "Галичина" (1-ї Української дивізії УНА), відповідно до українського законодавства, не є символікою націонал-соціалістичного тоталітарного режиму, поширення або використання якої в Україні заборонено".

Як передає "Новинарня", про це йдеться в тексті рішення суду, поширеному в соцмережах співробітниками УІНП.

Позов про це до ОАСК подавала киянка Наталія Мясникова. Він задоволений частково.

Суд зобов'язав УІНП та його посадових осіб утриматися від дій щодо поширення висновку про символіку дивізії "Галичина" в майбутньому, а також стягнув з Інституту на користь Мясникової суму судового збору – 960 грн.

При цьому колегія суду на чолі з головуючою суддею Аріною Літвіновою відхилила вимоги, в яких позивачка вимагала від Інституту заборонити пропаганду символіки дивізії "Галичина".

Коментуючи рішення суду, колишній голова Інституту нацпам'яті, нині – народний депутат від "Європейської солідарності" Володимир В'ятрович зазначив, що в оприлюдненій ухвалі немає нічого про те, чи є символіка дивізії "Галичина" символікою націонал-соціалістичного тоталітарного режиму.

"Суд вирішив, що Український інститут національної пам'яті не мав відповідати на звернення громадянина щодо приналежності цієї символіки до нацистської. Хоча як УІНП, центральний орган виконавчої влади, міг не надати відповіді громадянину – для мене залишається загадкою", – написав В'ятрович у фейсбуці.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.