Польща скасувала термін давності для злочинів часів комунізму

Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон про скасування строків давності для злочинів, вчинених функціонерами тоталітарної держави часів комунізму

Як повідомляє Польське радіо, завдяки новому законодавству прокурори з Інституту національної пам'яті надалі зможуть переслідувати людей, відповідальних за скоєні у Польщі комуністичні злочини.

 

Попередні положення передбачали, що строк давності для комуністичних злочинів закінчується у 2030 році, якщо йдеться про вбивство, воєнний злочин або злочин проти людяності, або у 2020 - для інших комуністичних злочинів.

Автори законопроекту під час написання нових положень посилалися на Європейський суд з прав людини. Як написано у поясненні до закону, він відстоює позицію, що "до обов'язків демократично правової держави входить засудження злочинів, котрі були вчинені у тоталітарних (авторитарних) системах і не були переслідуванні з політичних причин".

За інформацією слідчого відділу ІНП Польщі, у Комісії переслідування злочинів проти польського народу нині відкрите 431 провадження у справах про комуністичні злочини.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.