Спецпроект

Нідерландець хоче судитися з німецькою залізницею через те, що в роки війни перевозила людей до концтаборів

Нідерландець Сало Мюллер, який пережив Голокост і втратив обох батьків, збирається позиватися проти залізниці Німеччини, відповідальної за перевезення в’язнів до концтаборів у роки війни. Раніше 84-річний чоловік відсудив €50 млн у залізниці Нідерландів за співучасть у злочинах нацизму.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на The Guardian.

Сало Мюллер
Сало Мюллер

Батьків Мюллера в роки війни забрали до концтабору Аушвіц, де вони врешті загинули. Чоловік вимагає від залізниці Німеччини компенсації для близько 500 нідерландців, які пережили Голокост, і для 5,5 тис. родичів тих, хто загинув.

Дійсно, залізниця, яка за нацистів носила назву Deutsche Reichsbahn, відповідальна за перевезення близько 107 тис. нідерландців до таборів смерті. Всього вона здійснила більш ніж 100 рейсів з в'язнями. Часто від жертв вимагали сплачувати за проїзд до місця, де їх вб'ють — залізниця заробила на цьому €16 млн (на сучасні гроші).

На переконання Мюллера, сучасне залізничне підприємство Deutsche Bahn, засноване в 1994 році після об'єднання Східної та Західної Німеччини, несе моральну та юридичну відповідальність за співучасть у знищенні євреїв, ромів, сінті та інших людей. Дійсно, Голокост не мав би таких масштабів без зусиль німецької залізниці.

"Я звинувачую залізничну компанію за свідоме перевезення євреїв до концтаборів і за вбивство цих євреїв жахливим способом. Я не можу здатися, бо це болить мені щодня… І я хочу, щоб цей біль нарешті відступив", — заявив чоловік.

Торік Мюллер відсудив у нідерландської залізниці €50 на користь людей, які пережили Голокост, та родичів загиблих. Компанія Nederlandse Spoorwegen визнала свою причетність до злочинів нацизму, але погодилась виплатити компенсації лише після того, як Мюллер і правозахисники пригрозили судом.


Довідка. Батьків Мюллера забрали SS і доправили до концтабору. У своїй книзі 2017 року він розповідає, що мати перед арештом завела його до дитячого садочка зі словами: "Побачимося ввечері, і будь хорошим хлопчиком", проте це була їхня остання зустріч.

З 1959 по 1972 рік Мюллер працював фізіотерапевтом професійного нідерландського футбольного клубу "Аякс". Чоловік, який пережив Голокост, також видав низку книжок на тему футболу та війни.

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками

Кількість жертв Голодомору: підрахунки Степана Соснового

Серед розмаїття досліджень, присвячених подіям колективізації та Голодомору в Україні, особливе місце посідає наукова концепція агронома-економіста Степана Миколайовича Соснового, оприлюднена ним у 1942 – 1943 роках на шпальтах газети «Нова Україна», що в ті роки друкувалась в окупованому німцями Харкові

ОУН і Голод 1946-1947 років на Буковині. Як повстанці документували Голодомор

Наприкінці 1946 року, після жорсткої хлібозаготівельної кампанії, яка вимела із господарств українців практично усі продукти харчування, по всій Буковині запанував голод. Навесні 1947 року результати голоду стали просто кричущими. Численні голодні смерті, спухлі від голоду селяни заполонили буковинські села

Шарлотта Гарріг Масарикова. Замальовка до 170-річчя від дня народження

Шарлотта завжди була надійною підтримкою для чоловіка у складних перипетіях його політичного життя, а також першою і найвимогливішою читачкою усіх праць Томаша. Без її схвалення і оцінки жоден з його творів не йшов до друку. Виважена, спокійна, доброзичлива, але, водночас, непохитна у засадничих питаннях, вона викликала щире захоплення друзів і ненависть опонентів Томаша Масарика.