Спецпроект

Нідерландець хоче судитися з німецькою залізницею через те, що в роки війни перевозила людей до концтаборів

Нідерландець Сало Мюллер, який пережив Голокост і втратив обох батьків, збирається позиватися проти залізниці Німеччини, відповідальної за перевезення в’язнів до концтаборів у роки війни. Раніше 84-річний чоловік відсудив €50 млн у залізниці Нідерландів за співучасть у злочинах нацизму.

Про це повідомляє The Бабель із посиланням на The Guardian.

Сало Мюллер
Сало Мюллер

Батьків Мюллера в роки війни забрали до концтабору Аушвіц, де вони врешті загинули. Чоловік вимагає від залізниці Німеччини компенсації для близько 500 нідерландців, які пережили Голокост, і для 5,5 тис. родичів тих, хто загинув.

Дійсно, залізниця, яка за нацистів носила назву Deutsche Reichsbahn, відповідальна за перевезення близько 107 тис. нідерландців до таборів смерті. Всього вона здійснила більш ніж 100 рейсів з в'язнями. Часто від жертв вимагали сплачувати за проїзд до місця, де їх вб'ють — залізниця заробила на цьому €16 млн (на сучасні гроші).

На переконання Мюллера, сучасне залізничне підприємство Deutsche Bahn, засноване в 1994 році після об'єднання Східної та Західної Німеччини, несе моральну та юридичну відповідальність за співучасть у знищенні євреїв, ромів, сінті та інших людей. Дійсно, Голокост не мав би таких масштабів без зусиль німецької залізниці.

"Я звинувачую залізничну компанію за свідоме перевезення євреїв до концтаборів і за вбивство цих євреїв жахливим способом. Я не можу здатися, бо це болить мені щодня… І я хочу, щоб цей біль нарешті відступив", — заявив чоловік.

Торік Мюллер відсудив у нідерландської залізниці €50 на користь людей, які пережили Голокост, та родичів загиблих. Компанія Nederlandse Spoorwegen визнала свою причетність до злочинів нацизму, але погодилась виплатити компенсації лише після того, як Мюллер і правозахисники пригрозили судом.


Довідка. Батьків Мюллера забрали SS і доправили до концтабору. У своїй книзі 2017 року він розповідає, що мати перед арештом завела його до дитячого садочка зі словами: "Побачимося ввечері, і будь хорошим хлопчиком", проте це була їхня остання зустріч.

З 1959 по 1972 рік Мюллер працював фізіотерапевтом професійного нідерландського футбольного клубу "Аякс". Чоловік, який пережив Голокост, також видав низку книжок на тему футболу та війни.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.