Історико-архітектурний заповідник у Жовкві ліквідовують

До 30 вересня нинішнього року діяльність Державного історико-архітектурного заповідника у Жовкві має бути припинена. Натомість у жовківському замку буде філія картинної галереї імені Бориса Возницького

Про це повідомляє Дивись.Інфо.

Усе майно ліквідованого заповідника, зокрема пам'ятки, будуть передані Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

У Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького є власне бачення майбутнього замку у Жовкві. Зокрема йдеться про створення потужної експозиційної програми, залучення європейських грантових програм, залучення потужних потоків, зокрема українського внутрішнього туризму та зовнішнього. Крім того, пропонується включити Жовківський замок до туристичного маршруту "Золота підкова Львівщини". А також наповнити експозицію замку творами з фондів Галереї мистецтв.

 

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.