На Форумі видавців відзначили книжки на історичну тематику

Гран-прі отримало видання української абетки Георгія Нарбута

Премії BookForum Best Book Award 2020 отримали:

"Антологія української кінокритики 1920-х у трьох томах" (Довженко-Центр : Dovzhenko Centre, Київ) — за актуалізацію спадщини українського кіно 1920-х.

Дмитро Горбачов. "Лицарі голодного Ренесансу" (видавництво Дух і Літера, Київ) — за ґрунтовне портретування та популяризацію творців українського авангарду.

Сергій Плохій. "Забуті покидьки східного фронту" (Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", Харків) — за новаторство у представленні історичних студій.

Олег Сенцов. "Хроніка одного голодування. 4 з половиною кроки" (Видавництво Старого Лева, Львів) — за збереження критичного мислення і ціннісних орієнтирів в екстремальних умовах та за вміння по-різному й переконливо транслювати в книгах особистий досвід.

"ВУФКУ. Lost&Found" (Довженко-Центр : Dovzhenko Centre, Київ) — за копітку працю та візуалізацію українських кіноджерел.

Спеціальні відзнаки премії BookForum Best Book Award 2020 отримали:

Спеціальна відзнака Малого журі (Львів) — Ірина Вовк. Тритомник "На щиті. Спогади родин загиблих воїнів" (Видавництво Фоліо, Харків) — за гігантську працю упорядниці та редакційного колективу, що спільно зробили цей тритомник колективним пам'ятником героям російсько-української війни.

Спеціальна відзнака "Місто" (Львів) — Оксана Кісь. "Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти" (Інститут народознавства НАН України, Львів; "Коло", Дрогобич) — за відданість авторки-львів'янки "жіночій темі", невтомне просування якої щоразу набуває досконалих видавничих форм.

Спеціальна відзнака Малого журі (Харків) — Роман Кабачій. "Вигнані на степи. Депортація українців із Польщі на Південь України в 1944-1946 роках" (видавництво Люта Справа, Київ) — за порушення важливої теми, яка дає ключі до розуміння сучасної України.

Спеціальна відзнака "Місто" (Харків) — "Василь Григорович Кричевський. Хрестоматія у двох томах" (Видавець Олександр Савчук, Харків) — за фундаментальний підхід у справі повернення імен творців українського Харкова.

Спеціальна відзнака за найкрасивіше видання (Харків) — Джефрі Бетчен. "Вогонь бажання: зародження фотографії" / Джон Тегг. "Тягар репрезентації: есеї про множинність фотографії та історії" (видавництво РОДОВІД, Київ) — за естетичну досконалість у репрезентації історії фотографії.

Спеціальна відзнака Малого журі (Київ) — Андрій Достлєв, Лія Достлєва. "Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор" (видавництво РОДОВІД, Київ) — за мистецький підхід до теми травматичного досвіду народу, актуальний візуальний наратив і сучасне видавниче втілення.

Спеціальна відзнака "Місто" (Київ) — Елінор Баркетт. "Голда" (Видавництво Vivat, Харків) — за історію неординарного життя та постання твердих цінностей, де рідні ландшафти важать надзвичайно.

Персональна відзнака голови Малого журі у Києві Ярини Цимбал:

Іван Лисяк-Рудницький. "Щоденники" (видавництво Дух і Літера, Київ) — за масштабне представлення історії ХХ століття крізь призму особистого досвіду.

Персональна відзнака директорки Український інститут книги Олександри Коваль:

Ерже "Тентен. Репортер ХХ віку у країні Сов'єтів" (видавництво "Пінзель", Київ)

Наталя Гуменюк "Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму" (Видавництво Старого Лева, Львів)

Гран-прі конкурсу BookForum Best Book Award 2020 отримало видання:

"Українська абетка. Малюнки Георгія Нарбута" (Видавець Олександр Савчук, Харків) — за перше повне видання видатної пам'ятки української графіки у досконалому мистецькому оформленні та поліграфічному виконанні.

 

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.